Еліксир “Відновлення”

Алкогольна залежність – розповсюджена проблема сьогодення, і актуальність її постійно збільшується. Статистика свідчить, що більше половини дорослого населення країни вживає алкогольні напої на регулярній основі. П’ята частина з них – щоденно і великих кількостях. Через алкоголізм страждають усі сфери життя людини – особиста, професійна, соціальна. Алкоголь шкодить здоров’ю, комплексно вражаючи всі органи та системи. Серед них нервова, сечостатева, серцево-судинна, ендокринна. І в першу чергу – шлунково-кишковий тракт, зокрема печінка як найбільший орган з метаболічними функціями, який бере участь у знешкодженні та детоксикації всіх екзогенних речовин, в тому числі етанолвмісних продуктів (алкоголю). Алкогольні напої руйнують печінку поступово. На першому етапі найчастіше розвивається алкогольна жирова дистрофія, при якій орган хронічно пошкоджується з накопиченням у гепатоцитах (клітинах печінки) крапель жиру. Надалі має місце алкогольний гепатит – зміни в печінці некротично-запального характеру. І на третьому етапі виникає алкогольний цироз печінки. У жінок алкогольна хвороба печінки (як і в цілому залежність) розвивається за більш короткий період, ніж у чоловіків, при менших кількостях алкоголю. Об’єктивно оцінити стан здоров’я, зокрема рівень ураження печінки, можна при обстеженні за допомогою медико-діагностичного комплексу MedBioTech, а за його результатами отримати індивідуальні рекомендації з корекції способу життя та методи терапії від лікаря чи кваліфікованого валеолога.
Детально про оздоровлення печінки – в нашій статті: У-Сін, квітень. Профілактика порушень роботи печінки та жовчного міхура; очищення організму.

Фітотерапія – одна з невід’ємних складових комплексного лікування і можливості її виражені тим потужніше, чим на більш ранніх стадіях виявлена хвороба, що дозволяє припинити або значно зменшити прогресування хвороби. Спеціально для натуральної, системної та безпечної терапії алкогольної залежності технологи і валеологи ТМ Примафлора створили еліксир Відновлення. В основі його виготовлення лежить сучасний метод ультразвукового екстрагування, при якому в рослинах зберігається природній внутрішньоклітинний вміст поживних речовин та наявний рівень біологічно активних інгредієнтів не знижується у процесі виробництва, а навпаки, концентрується, що в подальшому в повній мірі служить для оздоровлення людини. Лікарські трави у складі еліксиру підібрані таким чином, щоб мультиплікувати (примножувати) дію одна одної, створюючи синергічний цілющий ефект.

Даний фітопрепарат має на меті:

послабити алкогольну залежність чи зовсім позбавити від неї;
захистити печінку, підшлункову залозу, слизові оболонки шлунково‑кишкового тракту від пошкоджуючої дії алкоголю та продуктів його розпаду;
покращити моторику жовчовивідних шляхів;
запобігти незворотним процесам у печінці і організмі людини в цілому;
посили виведення з організму продуктів переробки етанолу;
зняти наслідки вживання алкоголю, зокрема, похмільний синдром;
очистити організм при інших видах інтоксикації (наприклад, в разі харчового отруєння, ураження важкими металами, радіоактивного випромінювання, хімічними речовинами на шкідливому виробництві та в побуті, несприятливих екологічних умовах проживання);
забезпечити очистку лімфатичної системи;
компенсувати харчові дефіцити, пов’язані зі зловживанням алкоголем, зокрема нестачу цинку, вітамінів А, D, групи В та багатьох інших біоактивних сполук;
нейтралізувати активність інфекційних агентів, які пошкоджують печінку та інші органи;
сприяти зменшенню набряків та налагодженню водно-сольового балансу в організмі;
стабілізувати психоемоційний фон, вивести з депресивного стану, покращити настрій;
надати седативний ефект, зняти надмірне збудження, дратівливість, прояви агресії;
відновити баланс продукції нейромедіаторів, зокрема дофамінової системи;
покращити працездатність;
сприяти налагодженню природних циркадних ритмів організму, подолати безсоння;
підтримати роботу серцево-судинної системи, відновити серцевий ритм, еластичність судин і нормальний рівень холестерину в крові, запобігти утворенню тромбів, інфаркту, інсульту;
зменшити головні болі, знизити внутрішньочерепний тиск;
оздоровити інші органи та системи.

Також інгредієнти фітокомплексу мають ряд інших корисних властивостей, тому він буде потрібен широкому колу осіб, а не лише тим, хто страждає від алкогольної залежності.

Склад еліксиру Відновлення: рідкі екстракти: плодів глоду, трави вахти трилистої, золототисячника, вівса посівного, полину гіркого, плодів розторопші, трави собачої кропиви, трави сушениці болотної, насіння кропу, трави чебрецю, чаги, листя і ягід чорної смородини, плодів шипшини.

Активні компоненти:

У різних регіонах світу, від Західної Європи до Далекого Сходу, здавна розводили глід – високий кущ чи дерево із сімейства розоцвітих. Характерний він і для українських земель. Найрозповсюдженіші види – глід колючий та глід криваво-червоний (Crataegus sanguinea Pall). Для нього характерні темно-сіра кора (блискуча червоно-коричнева на молодих гілках), колючки на стеблах і гіллі, квіти зі своєрідним ароматом. Плоди глоду, заради яких і розводять цю рослину, достигають у вересні, вони округлі, яскраво- червоного кольору. Глід – декоративна рослина, його кущі мають святковий вигляд і під час цвітіння, і після достигання плодів, також він – гарний медонос. Разом з тим він дуже невибагливий до зовнішнього середовища, при вирощуванні не потребує майже ніякого догляду. Тривалість життя – до 200, і навіть до 400 років. У дикій природі глід росте на галявинах лісів, в річкових долинах, ярах, у придорожніх посадках, у парках і скверах. Своїми коренями він “лікує” землю від ерозії. У східнослов’янських казках навіть стверджується, що глід виріс із серця Землі – можливо через характерний червоний колір. Плоди глоду мають харчове і лікувальне значення. Вони багаті на вуглеводи, каротин, дубильні і пектинові речовини, кислоти (виннокам’яну, лимонну, яблучну, аскорбінову, хлорогенову, кавову та інші), флавоноїди, сапоніни, ефірну олія, цукри, холін, білки. Завдяки таким компонентам плоди глоду мають приємний смак і цілющі властивості. Вони широко використовуються в кулінарії і консервуванні, надаючи стравам фруктового присмаку. У насінні накопичується до 30% жирної олії. Інколи плоди та листя глоду заварюють замість чаю. У стародавній медицині, по опису медика Шеразі, вважали, що “натура глоду холодна і суха, заспокоює гостроту крові, зміцнює шлунок і печінку, збуджує травлення…”. Зараз властивостями даної рослини активно користуються як народна, так і офіційна медицина Європи, Північної Америки. Наукове обґрунтування лікувальному використанню препаратів глоду дали англійські вчені у кінці 19 сторіччя. Вони спостерігали позитивний вплив рослини на багатьох пацієнтів, лікування яких іншими медикаментами було безрезультатним. Фахівці вважали глід “надзвичайно цінним відкриттям 19 сторіччя”. Зараз головним чином він використовується як серцевий засіб при порушенні серцевого ритму. Після прийому препаратів глоду знімається відчуття болю і тяжкості в області серця, знижується підвищений кров’яний тиск, зменшується рівень холестерину в крові, покращується сон і загальний стан організму. У Центральній Азії травники використовують глід для зниження рівня цукру в крові при цукровому діабеті. Існують дослідження, які свідчать про протипухлинний ефект глоду, зокрема відзначається його позитивна дія при лейкемії. В цих випадках глід не дає побічних ефектів навіть при тривалому прийомі.

Вахта трилиста (Menyanthes trifoliate) – багаторічна трав’яниста рослина сімейства бобівникових. Вона невелика, має всього 10-20 см у висоту. Інші назви цієї трави – бобівник, трилисник водяний, третина, трилапник, трифоль, жіночий жабник. Вахта має довге, голе, товсте, повзуче кореневище, що піднімається на кінцях, на черешках рослини розміщуються кілька трійчастих листків. Квіти легко впізнавані, біло-рожевого кольору з бахромою по краях, зібрані у кисті. Зацвітають вони в кінці весни – на початку літа, квітнуть лише 8-10 днів, відкриті вночі. Існує версія, що саме тому рослина і отримала таку назву – мовляв, і в нічний час стоїть на вахті, тобто на варті. Росте вахта повсюдно у вологих місцях – на берегах річок, боліт, озер, в торф’яниках, ярах і канавах, іноді утворюючи зарості. Не можна виривати вахту трилисту разом з кореневищем, це призводить до її знищення. Розповсюджена рослина у всіх широтах північної півкулі, крім тропічних. Бобівник служить приправою у кулінарії, застосовується як зелена фарба. Вахта надзвичайно насичена корисними речовинами, серед яких йод, селен, марганець та інші мінерали, каротин, вітамін С, флавоноїди (рутин, гіперозид, трифолін), дубильні речовини, холін, гіркі глікозиди, алкалоїди, тритерпеноїди, сапоніни, ефірна і жирна олія, пектини, стероїди, кумарини, вуглеводи. Завдяки такому концентрованому біологічно активними сполуками складу вахті трилистій притаманна жовчогінна, сечогінна, знеболююча, ранозагоююча, регенеруюча, протисудомна, антисептична, протизапальна, протиалергічна дія. Фармакологічною сировиною є трава з листям, яке на смак гірке і має мигдалевий запах. Наукова медицина використовує листя вахти у фармакологічних зборах, настоянках, чаях та дієтичних добавках як засіб з широким спектром лікувальної дії. Лікарська трава покращує процеси травлення: секрецію шлункового соку, перистальтику, нормалізує апетит. Це відбувається завдяки подразненню гіркотами смакових рецепторів ротової порожнини язика та шлунково-кишкового тракту в цілому. Вахту трилисту рекомендують для лікування хвороб печінки, жовчного міхура і жовчовивідних шляхів, виведення токсинів при отруєннях. Бобівник – загальнозміцнюючий засіб, він нормалізує психоемоційний фон, налагоджує процеси збудження і гальмування нервової системи, прибирає головний біль, мігренозні стани. Вахта має здатність розслабляти м’язову напругу, нормалізувати кровообіг, очищувати кровоносні судини. Рослина покращує стан і зовнішній вигляд шкіри, широко застосовується в косметології та дерматології.

Золототисячник – однорічна чи дворічна трав’яниста рослина висотою до 40 см із родини тирличевих. Існує близько 20 його видів, що ростуть у різних куточках земної кулі. В Україні золототисячник зустрічається в Прикарпатті. Народні назви рослини – золотник, сердушник, центаврія, семисильник. Росте золототисячник частіше на берегах річок, на лісових галявинах, трав’янистих схилах, луках, віддаючи перевагу сонячним місцям. У медицині широко застосовуються 2 види: звичайний (Centaurium erythraea) та гарненький (Centaurium pulchellum). Стебло рослини – пряме, квіти – яскраво-рожеві, іноді білі, квітне – у червні-липні, іноді до осені. Золототисячник відрізняється яскравим ароматом та дуже гірким смаком. В якості лікарської сировини використовується трава (Centaurii Herba). У траві золототисячника є гіркі глікозиди (ерітаурин, генциопікрин, центауреїн), алкалоїди, олеанова кислота, вітаміни В3, С, фенолкарбонові кислоти, кумарини, ксантони. Також у хімічному складі знайдені слиз, віск, ефірна олія, смола, фітостерини, флавоноїди (апіїн, кверцетин, лютеолін, апігенін, рутин). Таким насиченим складом обумовлені потужні лікарські властивості золототисячника. Його призначали найвідоміші медики, починаючи з часів античності та Середньовіччя – Авіценна, Діоскорид, Гіппократ, Парацельс, Одо з Мена. Як твердить один з міфів, саме золототисячником (травою кентавра) бог медицини Асклепій лікував давньогрецьких героїв. По одній із версій походження назви “Сentaurium” означає “100 золотих”, тобто підкреслюється висока цінність рослини. Стародавні римляни називали його жовчю землі за насичений гіркий смак. Народна медицина різних країн віддає належне золототисячнику і рекомендує його різноманітні лікарські форми. Рослина входить до складу багатьох шлункових та інших чаїв. Золототисячник включений до фармакопей багатьох європейських країн. Лікарська трава посилює секрецію залоз травної системи, стимулює жовчовиділення, захищає печінку, покращує апетит. Він поєднує антипаразитарні, антисептичні, знеболювальні, протизапальні, кровоспинні, ранозагоювальні, жарознижуючі, фунгістатичні, антибактеріальні, антирадикальні, антимутагенні, спазмолітичні якості. Центаврія -загальнозміцнюючий та тонізуючий засіб, а також вона застосовується при хворобах шкіри – внутрішньо і зовнішньо для промивань, компресів. Традиційно народна медицина незмінно включає золототисячник до складу зборів при алкогольній залежності. Один із видів рослини – золототисячник колосистий – є отруйним. Тому краще не збирати рослину самостійно, а використовувати перевірені фітопрепарати на його основі, такі як еліксир Відновлення.

Овес посівний – Avena sativa L. – стародавня злакова культура. Історики твердять, що його вирощують з 2 тисячоліття до н.е. А от в дикому вигляді овес не зустрічається. Від інших злаків він відрізняється зовні, маючи шорстке зелене чи сизувате листя, суцвіття – мітелку. Для харчового використання зерно вівса попередньо обрушують, тобто очищають від жорсткої луски. Очищене зерно містить 40-55% крохмалю, 10-14% білкових речовин, досить багато жиру (4-8%), вітаміни В1, В2, В4, Е, К, солі калію, магнію, фосфору, заліза, марганцю та йоду. За вмістом жиру та білка овес – попереду багатьох хлібних злаків, що культивуються в наших широтах. Харчові продукти з вівса дуже калорійні, легко засвоюються, тому широко вживаються для дитячого харчування і при тривалих важких хворобах. В давні часи лікарі, зокрема Діоскорид, застосовували варений овес чи його відвар у вигляді відхаркувального і протикашльового засобу, а також закріплюючого при проносах. Знахарі рекомендували овес при золотусі у дітей, в якості загальнозміцнюючого засобу при виснажливих хворобах. Сучасні науковці зазначають, що овес має жовчогінну, сечогінну, потогінну, жарознижувальну дію. Вони рекомендують його як активний засіб при фізичній та ментальній перевтомі, астенії, депресії, безсонні. Йому під силу відновлення працездатності, насичення організму силами, покращення психоемоційного фону. Овес покращує процеси обміну в серцевому м’язі та нервовій тканині, сприяє ліквідації запального процесу у нервових закінченнях. Досвід індійської народної медицини, а також дослідні дані європейських вчених свідчать про ефективність вівса при лікуванні залежностей, зокрема, алкогольної. Страви з вівса вживають як обволікаючі при гострих запальних захворюваннях ШКТ, при атонії кишечнику, вірусному гепатиті, астенії, порушенні ритму серцевої діяльності та при залізодефіцитній анемії. Овес знижує рівень холестерину в крові, сприяє стабілізації артеріального тиску.

Полин – багаторічна трав’яниста рослина сімейства складноцвітних (айстрових) з сильним ароматом. Існує близько 400 видів полину, багато з яких мають широке використання у народній медицині – полин звичайний, мітельчатий, холодний, кам’яний, Сіверса та інші. Але найчастіше для лікарських цілей заготовляють полин гіркий (Artemisia absinthium L.). Він являється відповідно і найбільш гірким: при розведенні рослини цього виду у пропорції 1:10000 залишається характерний смак. Навіть є прислів’я: “гіркий, як полин”. Полин гіркий покритий сріблясто-сірими волосками, має сірувате забарвлення, округлі листки, жовті дрібні квіти, зібрані в шаровидні кошики. Росте повсюдно у північній півкулі (включаючи Арктику) як бур’ян, часто утворюючи зарості. У деяких місцевостях зустрічається у змішаних і березових лісах, на луках, берегах річок. Вчені виявили, що полин гіркий багатий каротином, вітаміном С, органічними кислотами, ефірними оліями, глікозидом абсинтином, смолою, флавоноїдами, дубильними речовинами, кумаринами, лінганами, макро- і мікроелементами. Завдяки цим інгредієнтам полину гіркому притаманні ефекти:

антисептичний,
бактерицидний,
фунгіцидний,
протизапальний,
ранозагоювальний,
жовчогінний,
сечогінний,
протисудомний,
протималярійний,
болевгамовуючий,
антипаразитарний,
протипухлинний.

Полин згадувався в працях Плінія і Діоскорида, вирощувався у середньовічних європейських аптекарських садах. В нашій культурі він здавна сприймався як захист від злих сил. Для цього полином обкурювали приміщення, носили як оберіг. Також традиційно в українському знахарстві полин використовувався як засіб проти алкогольної залежності. Цілителі призначали рослину для лікування ряду недуг: лихоманки, епілепсії, судом, різноманітних порушень травлення, малокрів’я, гіпертонічної хвороби. Сучасна наукова медицина твердить, що полин гіркий покращує клінічну картину при широку спектрі захворювань і рекомендує його в різноманітних лікарських формах. Насамперед полин гіркий застосовується як засіб для збудження апетиту, посилення травлення і в цілому оздоровлення органів шлунково-кишкового тракту. Показаннями до включення полину гіркого до комплексних терапевтичних програм є хронічний холецистит, дискінезія жовчовивідних шляхів, болі, диспепсія, печія, гіпо- і анацидний гастрит. Крім того, він ефективний при захворюваннях жіночої та чоловічої статевої систем, опорно-рухового апарату: забиттях, вивихах, розтягненнях сухожиль. Завдяки препаратам полину гіркого підвищується опірність організму до несприятливих факторів навколишнього середовища, відповідно, вони можуть застосовуватися після перенесених захворювань, в постопераційному і постінфекційному періоді. Продовжують вивчатися властивості рослини у якості лікарського засобу при злоякісних пухлинах та туберкульозі. Полин краще вживати у складі перевірених фітокомплексів, таких, як еліксир Відновлення, а не збирати його самостійно. Адже при бесконтрольному прийомі рослина може викликати порушення в роботі нервової системи: сильне збудження з наступним різким пригніченням.

Розторопша плямиста, Silybum marianum (L.), рослина з сімейства айстрових, через свої колючки зовні схожа з будяком. Її квіти – лілового, пурпурового кольору без запаху, схожі на кульки. Втім, неповторного зовнішнього вигляду розторопші надає листя – зморшкувате, хвилясте, темно-коричневого кольору в білому мармуровому візерунку. Колючник, мар’їн чортополох, молочний чортополох, гостро-строкато, святий чортополох, будяк молочний, біла колючка – такі влучні назви дали рослині у народі. Походить розторопша із Середземномор’я та Південної Європи, а зараз вона росте у всіх сонячних та сухих місцевостях планети. Внаслідок своєї невибагливості до умов зовнішнього середовища, рослина поширена як дикорослі вздовж доріг, на пустирях, звалищах, в садах і городах. При цьому розторопшу також спеціально вирощують з фармакологічною метою. Цілющі властивості розторопші людство використовувало вже кілька тисячоліть тому. На сьогоднішній день вона включена до фармакопей багатьох країн, в тому числі й української як засіб для терапії захворювань печінки. Основну лікувальну цінність мають плоди (насіння) розторопші. У їх складі виділено більше 200 видів біологічно активних речовин. Основний з них, який робить розторопшу незамінною у лікуванні хвороб печінки і не тільки – група рослинних сполук із загальною назвою “силімарин”. Він являє собою природну композицію, яку складають сім флаволігнанів (біомодулятори), флавоноїди (активатори ферментів), поліфеноли (нівелюють вільни радикали) та жирні кислоти. Аналогічного комплексу у природі більше немає! Також у розторопші містяться:

мінерали: кальцій, магній, калій, йод, залізо, мідь, хром, цинк, марганець, селен, бор, вісмут, а також ванадій, алюміній, фосфор, натрій, сірка, хлор, бром, фтор, кобальт, кремній, срібло, свинець, стронцій, сурьма;
слиз;
алкалоїди;
хлорофіл;
каротиноїди;
гіркоти;
органічні кислоти;
жирні кислоти (16-28%), в тому числі Омега-3, Омега-6 та Омега-9 – в ідеальній для здоров’я пропорції;
сапоніни;
ефірні олії.

Препаратам розторопші притаманна дія:

гепатопротекторна,
жовчогінна,
сечогінна,
жарознижувальна,
протизапальна,
знеболююча,
спазмолітична,
заспокоююча (седативна),
помірна вітрогінна,
помірна відхаркувальна,
загальнозміцнююча,
антиоксидантна, антимутагенна,
гемостатична (кровоспинна),
судинопротекторна,
ранозагоювальна, регенеративна,
імуномодулююча,
антигістамінна (протиалергічна),
антибактеріальна, протимікробна.

Висока концентрація силімарину та інших речовин дозволяє назвати розторопшу “лікарем для печінки номер один”. Ця рослина є незамінною в складі комплексного лікування алкоголізму.

Вичерпна інформація про розторопшу – у нашій статті: У-Сін квітень, Розторопша.

Кропива собача (Leonurus cardiaca L.) – багаторічна або дворічна рослина родини Губоцвітних (Ясноткових). В народі її звуть: пустирник серцевий, пустирник волохатий, серцева трава. Росте кропива собача всюди – поблизу житла, біля доріг і на лісових галявинах, в садах і на городах. Рослина має багато видів, деякі з них культивуються в аграрних підприємствах та на присадибних ділянках. Пустирник представляє собою траву сіро-зеленого кольору з густим опушенням і дрібними квітками рожево-фіолетового кольору. З давніх-давен “серцева трава” використовувалась аптекарями і знахарями проти недуг серця і нервової системи, а також в якості заспокійливого. Сучасна доказова медицина також взяла пустирник до свого арсеналу. Кропива собача має насичений склад. Серед її біологічно активних компонентів:

флавоноїди: кверцетин-7-глюкозид, гіперозид, рутин, кверцитрин, квінквелозид та ін;
іридоїди: аргозид, аюгол, леонурид;
сапоніни;
алкалоїди: леонурокардин, леонуридин, леонурин;
протоалкалоїд (амін) стахідрин;
дитерпени: леокардин і марубін;
ефірна олія (до 0,05%), яка містить лімонен, каріофілен, ліналоол, альфа- і бета-пінени, альфа-гумулен;
жирна олія;
дубильні, фарбуючі речовини;
вітаміни А (бета-каротин, каротиноїди), вітаміни групи В, С, Е;
мінерали: кальцій, магній, фосфор, калій, натрій, сірка, хлор, селен, а також бром, йод, залізо, мідь, хром, марганець, цинк, кобальт, бор, молібден, кремній, ванадій, срібло, свинець, стронцій, титан, літій, нікель;
органічні кислоти: яблучна, лимонна, урсолова, винна, р-куркумова, ванілінова;
смоли;
гіркоти: моно- і дитерпенові глікозиди;
цукри: глюкоза, рамноза.

Саме таке поєднання діючих речовин обумовлюють численні корисні для здоров’я людини властивості, а саме:

седативна (заспокійлива),
спазмолітична, протисудомна,
загальнозміцнююча,
геронтопротекторна,
гіпотензивна,
нейролептична,
церебропротекторна,
судинозміцнююча, капіляропротекторна,
імуностимулююча,
антиоксидантна,
протизапальна,
анальгетична,
відхаркувальна,
антибактеріальна,
жовчогінна,
сечогінна,
потогінна.

Пустирник є одним із найпопулярніших седативних засобів завдяки високому профілю безпечності та ефективності.

Потрібна рослина також в гастроентерології, гінекології, кардіології та багатьох інших сферах медицини.

Детально про цілющі властивості кропиви собачої – у статті: У-Сін червень, Пустирник.

Сушениця болотна (топяна) – Gnaphalium uliginosum L. – однорічна трава сімейства складноцвітих з дрібними квітами світло-жовтого кольору, зібраними в кошики. Рослина виглядає сіруватою від величезної кількості волосинок, що вкривають стебло і листя. Родова назва походить від грецького слова графалон – войлок. Сушениця росте на берегах річок, болотах, вологих луках, обабіч доріг, а інколи – на полях і городах. Цікаво, що скромна на вигляд сушениця – близька ботанічна родичка едельвейса, який підкорює своєю красою альпіністів всього світу. Незважаючи на свою непоказність, це напрочуд корисна рослина, яка здавна користувалась великою шаною у народних цілителів. Вони рекомендували її при болях у животі, серцебитті, грудній жабі (стенокардії), за що по-народному її навіть називали “жаб’ячою травою”. Природно, що таке різноманітне застосування сушениці в народі не могло залишити байдужими хіміків, біологів та лікарів. Довгий час не вдавалось розшифрувати хімічний склад трави та згодом у ньому було виявлені:

флавоноїди (гнафолозиди А и В, лютеолін, скутеллареїн, глікозид скутеллареїну, рутин, трицин, еуфілін, кверцетин);
каротин та каротиноїди, вітамини В1, С;
дубильні, смолисті та жирні речовини;
органічні кислоти (хлорогенова та кавова);
кумарини;
алкалоїди (гнафалін);
фітостерини;
невелика кількість ефірної олії.

Зараз наукова медицина визначає сушеницю болотну як засіб з гіпотензивними, протизапальними, антибактеріальними, кровоспинними, в’яжучими, седативними властивостями. Фітотерапевти призначають дану рослину при гіпертонії, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки. Адже її препарати володіють здатністю сповільнювати серцевий ритм, знижувати кров’яний тиск, розширювати периферичні судини, посилювати перистальтику кишечника. Надзвичайно ефективна сушениця і при вирішенні різноманітних дерматологічних проблем. Вона прискорює процеси репарації, регенерації, епітелізації ран і виразкових утворень шкіри та слизових оболонок.

Кріп пахучий – Anethum graveolens L. – добре відома однорічна трава із сімейства селерових зі своєрідним пряним ароматом. Відрізняється прямими стеблами, що розгалужуються у верхній частині, перисторозсіченим листям. Дрібні зеленувато-жовті квіти зібрані в суцвіття – складні парасольки діаметром до 15 см. В дикому вигляді кріп зустрічається у Південній Європі, Північній Африці, на Ближньому і Середньому Сході. У Європі, в тому числі у слов’янських країнах, кріп вирощують принаймні з 10 сторіччя. Зараз він культивується повсюдно, особливо в садибах та городах. Кріп – одна з найпопулярніших пряносмакових рослин. Він настільки увійшов до нашого побуту, що важко уявити собі традиційні страви і консервування без аромату кропу. Приємним запахом кріп зобов’язаний ефірній олії, яка накопичується у листках, стеблах та плодах. Крім неї, різні частини рослини містять:

жирні олії (включно з пальмітиновою, петроселіновою, лінолевою, олеїновою);
білкові речовини;
клітковину;
цукри;
кумарини;
віск;
смоли;
фенолкарбонові кислоти (хлорогенову, кавову);
вітаміни А, В1, В3, В9, С, Р, РР;
флавоноїди (кверцетин, кемпферол, віценін та ін.);
солі калію, кальцію, фосфора, заліза.

Ще з часів стародавньої медицини кріп відомий в якості заспокійливого, вітрогінного, сечогінного, діуретичного, жовчогінного, відхаркувального, протизапального, анастезуючого, спазмолітичного, лактогонного засобу. В одному зі стародавніх єгипетських папірусів кріп рекомендується від головного болю та для так званого пом’якшення кровоносних судин. Стародавні римляни прикрашали себе вінками з кропу. У відповідності з теоріями стародавніх медиків, кріп має гарячу і суху природу. Для лікування найрізноманітніших хвороб його рекомендували ще Гален, Шеразі та інші мислителі давнини. В сучасній медицині доведено, що препарати кропу знижують кров’яний тиск, розширюють коронарні судини, розслабляють тонус гладкої мускулатури та регулюють перистальтику кишечника. Кріп у вигляді різних лікарських форм подавляє діяльність патогенної мікрофлори, підвищує секрецію шлункового соку, володіє активною жовчогінною дією, тому підвищує апетит у хворих з гіпоацидним гастритом, знімає відчуття тяжкості після прийому важкої їжі. Встановлено, що кріп має виражену спазмолітичну дію, нормалізує сон. Він потрібен при лікуванні гіпертонічної хвороби 1-2 стадії. Є вказівки на застосування препаратів кропу для стимулювання лактації. Водою з кропом промивають очі при запальних захворюваннях очей та алергічних подразненнях шкіри. Ефірна олія кропу незмінно входить до переліку найефективніших ароматерапевтичних засобів.

Чебрець (Thymus serpyllum L.), із сімейства Ясноткових (Губоцвітих) – багаторічний повзучий напівчагарник з яскраво вираженим ароматом, який, стелячись, утворює на ґрунті дрібний килим. В природних умовах його можна зустріти в помірних кліматичних зонах Євразії та у Північній Африці – в сухих соснових борах, на відкритих піщаних місцевостях, на пагорбах і галявинах. Він має дрібні листочки і фіолетово-червоні квіточки. Інші назви рослини – тим’ян, чепчик, богородична трава, фіміамник. Але не слід плутати його з чабером – також пряноароматичною рослиною. Існує чимало видів чебрецю, з лікарською метою зазвичай використовують декілька з них, сировиною служать листоносні та цвітоносні частини трави. Чебрець відноситься до старих лікарських рослин: ним користувалися ще стародавні греки. Вони ароматизували ним повітря під час застіль, кидаючи траву на тліюче вугілля. А давньоримський вчений і письменник Пліній Старший, автор знаменитої “Природної історії”, згадує про 28 лікарських препаратів, складовою частиною яких є чебрець. Рослина багата на дубильні речовини, флавоноїди, камедь, гіркоти, жири, органічні кислоти, мінерали. Також чебрець містить до 1,7 % ефірної олії, до складу якої входить речовина тимол, що володіє значною бактерицидною активністю. Через приємний оригінальний аромат чебрець широко вживають у кулінарії як пряність та використовують у парфумерії, ароматерапії. Насиченим поживними речовинами складом в значній мірі пояснюється лікувальна сила чебрецю. В даний час офіційна медицина застосовує препарати чебрецю як відхаркувальний, протимікробний, антисептичний, вітрогінний, заспокійливий, протисудомний засіб. Він – ефективне болевгамовуюче при невритах та радикулітах, невеликих ранах і забиттях. Традиційно одна із сфер, де чебрець незамінний, – лікування бронхолегеневої системи. Його ефективність проявляється і для корекції розладів психіки, пов’язаних з запоями при алкоголізмі. Часто його використовують як зовнішній засіб – для ароматичних ванн, примочок, компресів, подразнюючих втирань при екземі, для зміцнення волосся, промивання очей у разі запалення повік. В народній медицині чебрець – популярний засіб при ослабленні статевої функції у чоловіків, хворобах ниркових лоханок, сечового міхура, при головних болях, безсонні, виразці шлунка, підвищеному артеріальному тиску та багатьох інших хворобах.

Часто на стовбурах старих берез (рідше – інших дерев) можна побачити негарні, дуже щільні нарости з чорною поверхнею, що потріскалась. Вони виникають, як правило, на місцях, що були вражені сонцем, морозом чи комахами. Це і є березовий гриб чага (трутовик косотрубчатий, лат. Inonotus obliquus, із сімейства Гіменохетових, тип Гриби). Росте він дуже повільно і за 10-15 років досягає півметра в діаметрі і ваги 3-5 кг. А сама грибниця розвивається у деревині і, харчуючись соками дерева, поступово руйнує тканини і клітини, у результаті чого розвивається “гниль”. Іноді осередки чаги тягнуться зверху вниз по довжині тріщин, що утворились в корі від морозу, і можуть досягати більше, ніж 1,5 м. Ще нещодавно назва “чага” була відома лише жителям північних широт планети. Вони заварювали з чаги духмяний чай, а травники використовували її як лікувальний засіб при деяких пухлинах і шлунково-кишкових захворюваннях. Довгий час вчені не могли розшифрувати хімічний склад березового гриба. Наукову роботу по спробі вивчення його властивостей почав у 1864 році професор Г. Драгендорф (університет м. Тарту, Естонія). І тільки через майже сто років така праця відновилась і продовжується науковцями різних країн і в теперішній час. Є думка, що нарости чаги насправді являються пухлинами, що виникають як захисна реакція дерева у відповідь на зовнішній подразник. Вони можуть з’являтися шляхом впливу на рослину різних хімічних речовин-канцерогенів, що викликають ріст пухлин, і саме через своє походження чага має значні лікувальні властивості. Дослідження у цій сфері тривають. У грибних наростах було виявлено наявність складного комплексу ароматичної природи (так званий хромогенний комплекс), агарицинової та гуміноподібних чагових кислот, органічних кислот, ліпідів, смол, флавонів, флавоноїдів, полісахаридів, мінеральних елементів (калій, натрій, кальцій, залізо, марганець, цинк та інші), птерінів, стероїдних речовин, лігніну, клітковини, вільних фенолів, кумаринів, целлюлози, слідів алкалоїдів невизначеної структури. Завдяки цьому неповторному набору хімічних сполук чага і є хорошим біологічним стимулятором, що позитивно впливає на центральну нервову систему, процеси обміну речовин, значно підвищує опірність організму до інфекційних хвороб. Препарати чаги використовують при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, гастриті, дискінезії шлунково-кишкового тракту, для заспокоєння нервової системи, при безсонні, для підвищення працездатності. Також це – засіб, що покращує самопочуття хворих з різноманітними пухлинами, коли неможливі хірургічне втручання чи променева терапія. Чага активує обмін речовин у тканинах мозку, відновлює активність загальмованих ферментних систем, підвищує ослаблені функціональні властивості організму, що є основою нормалізації життєдіяльності органів і тканин. Чага підвищує загальне самопочуття, бадьорість, інтерес до життя, працездатність, зменшує виснаження і потребу в обезболюючих речовинах.

Смородина чорна – Ribes nigrum L. – добре знайома більшості з нас рослина. Це – кущ із сімейства аґрусових висотою 1-1,5 м. Всі частини рослини, особливо листя, квіти та ягоди мають характерний приємний запах. Квітне в травні-червні, опилюється комахами, переважно медоносними бджолами. Розповсюджена чорна смородина як дикоростуча рослина у вологих місцевостях лісової та лісостепової зони євразійського континенту. Введена в культуру як ягідна рослина ще в часи Середньовіччя. За даними істориків, у нас її розводили уже в 11 сторіччі, в Західній Європі – з 15-16 сторіччя. Зараз чорна смородина – одна з найбільш розповсюджених ягідних культур у світі як для промислового виробництва, так і в любительських садах. Велику її кількість вирощують у Франції, Німеччині, Британії. Чорна смородина – важлива харчова і лікарська рослина. Її листя та ягоди містять:

до 13% цукрів (глюкозу і фруктозу);
органічні кислоти (яблучну, лимонну, винну та інші);
пектин;
білки;
антоцианові речовини і глікозиди;
дубильні речовини;
флавоноїди (включно з рутином);
фітонциди;
ефірні олії;
пігменти;
фермент емульсин;
мінерали: мідь, калій, натрій, кальцій, магній, залізо, алюміній, марганець, срібло, фосфор, селен, молібден, цинк.

Чорна смородина надзвичайно багата вітамінами А, групи В, Р, РР, а особливо – вітаміном С. Аскорбінової кислоти деякі сорти містять від 1,4 до 4%. Такий склад і визначає чудовий смак, улюблений багатьма людьми, а також користь для здоров’я. Чорну смородину називають “ягодою здоров’я” та “вітамінним концентратом на гілці”. Ягоди їдять свіжими, з них роблять сік, варення, напої, додають до десертів. Традиційно смородинові листя заварюють як чай, ними ароматизують соління. Народна медицина використовує листя і ягоди чорної смородини при широкому спектрі недуг, зокрема захворюваннях травної та бронхолегеневої систем. Вона покращує мікрофлору шлунково-кишкового тракту, виводить з організму токсини, в тому числі солі важких металів, радіоактивні елементи, холестерин, продукти розпаду алкоголю. У китайській та тибетській медицині смородину застосовують при туберкульозі лімфатичної системи. Листя і ягоди чорної смородини володіють гарними сечогінними, потогінними, антибактеріальними, протизапальними і протиревматичними властивостями. Їх часто застосовують для лікування і профілактики захворювань опорно-рухового апарату (грижі, відкладення сольових фракцій у хребті та суглобах, подагра, ревматизм, артрит) та сечостатевої системи (цистит, пієлонефрит, сечокам’яна хвороба), як тонізуючий засіб для серцево-судинної системи та покращення імунітету. Медики порівнюють лікування ягодами чорної смородини з курортним. Є дані, що листя чорної смородини містять речовини, що стимулюють функції кори наднирників. Ягоди призначають як дієтичне харчування ослабленим людям, та в період одужання і реабілітації після важких хвороб, при ламкості капілярів, геморагічному діатезі. Чорна смородина входить до складу певних варіацій пасти Амосова та вітамінних зборів для попередження гіповітамінозу, особливо у зимово-весняний період. Ягода корисна при недугах дихальної системи, а також тим, хто постійно займається декламацією і співом (вчителям, лекторам, акторам, співакам).

Шипшина (сімейство розоцвітих) – пращур троянди, є героєм різноманітних легенд і міфів. Так, у традиції північних народів шипшина асоціювалася з воїнською доблестю. Росте шипшина у світлих лісах, підлісках, на галявинах, в ярах лісової та лісостепової зони. Всього на планеті налічується близько 350 видів рослини. До них входять шипшина корична та найрозповсюдженіший у Європі, Західній Азії, на Кавказі вид – шипшина звичайна або собача (Rosa canina). В Україні зустрічаються також шипшина яблунева, зморшкувата та інші. Шипшина являє собою кущ із колючками на стеблах і гілках, немахровими квітами частіше рожевого кольору. Він може досягати 3 м у висоту. Квітне шипшина в травні-червні, яскраві червоні плоди достигають у першій половині осені. Лікувальні властивості шипшини цінувалися ще з біблійних часів. Нині офіційна медицина використовує шипшину у найрізноманітніших лікарських формах – порошках, сиропах, настоях, соках, адже плоди багатьох її видів – природний вітамінний концентрат. За допомогою плодів шипшини вітамінізують продукти, наприклад, кондитерські вироби, а також вони служать для виробництва чисельних вітамінних комплексів. Шипшина містить вітамін С (аскорбінову кислоту) і провітамін А (каротин) у значних кількостях. Крім того, до її складу входять вітаміни В1, В2, В5, Р, РР, К. Разом з тим, плоди багаті на цукри, лимонну кислоту, пектинові і дубильні речовини, фенолокислоти, органічні кислоти, флавоноїди (астрагалін, гіперозид, кверцитрин, кемпферол), інші біологічно активні сполуки. Мінеральний склад представлений солями заліза, фосфору, магнію, марганцю, кальцію, калію. Шипшина допомагає організму оптимально адаптуватися до зовнішнього середовища і протидіяти його несприятливим чинникам. Цьому сприяють її антиоксидантна, регенеративна та протизапальна властивості. Препарати шипшини якнайкраще підходять для людей, що страждають на гіповітаміноз, дистрофію, загальне ослаблення організму, відновлюються після значних стресових потрясінь. Традиційно з шипшини виготовляють засоби для покращення роботи печінки. Її плоди мають здатність посилювати секрецію жовчі, активувати ферментні системи, нормалізувати гормональний профіль і обмін речовин, зокрема вуглеводний. Такі якості рослини вкрай необхідні при лікуванні алкогольної залежності. Шипшині властива сечогінна дія, тому вона корисна при набряках, порушеннях роботи сечовидільної системи. Лікарська рослина оздоровлює судини: запобігає відкладенню склеротичних бляшок на стінках судин, через капіляропротекторну здатність застосовується у випадку кровотеч різної етіології, загоює рани.

Такий максимально насичений склад і синергічна дія рослинних компонентів еліксиру Відновлення обумовлюють його широкий спектр терапевтичної дії.

Так, травна система першою страждає в разі надмірного вживання алкоголю, і оздоровлення її є надзвичайно важливою задачею, яку допоможе вирішити еліксир Відновлення. У випадку виражених патологічних станів він буде найкраще працювати на початкових стадіях. При хронічних процесах, що обтяжені ускладненнями, еліксир, як і інші фітотерапевтичні засоби, має бути частиною комплексної терапії і застосовуватись тривалий час. Також йому притаманні інші корисні властивості, що стануть в нагоді не тільки людям з алкогольною залежністю. Препарат:

нормалізує апетит;
покращує мікроциркуляцію і стимулює епітелізацію, знімає біль і запалення слизових оболонок та інших тканин органів травлення;
підвищує шлункову секрецію, посилює виділення шлункового соку, нормалізує травлення, прибирає диспепсію, нудоту;
корисний при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі, хронічних гастритах (як з підвищеною, так і з пониженою кислотністю шлункового соку), дискінезії за гіпокінетичним типом, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки не в стадії загострення (у тому числі нервового походження), гастралгії, ентералгії, постінфекційній ахілії;
потрібен при недостатньому виділенні панкреатичного соку, панкреатиті, цукровому діабеті;
відновлює функції печінки, сприяє захисту її клітин (гепатоцитів), зміцнює їх мембрани й підвищує опірність до дії токсичних речовин та інфекцій;
виводить токсичні речовини, запобігає ураженню печінки, відновлює її після інтоксикації будь-якими видами токсинів;
проводить профілактику алкогольної інтоксикації (якщо випити еліксир Відновлення за кілька годин до запланованого вживання алкоголю та застілля);
знижує негативні наслідки антибіотикотерапії та лікування препаратами, що мають гепатотоксичну та нефротоксичну дію (вражають печінку та нирки);
призначається при дистрофії печінки, жировому гепатозі, гепатиті, в тому числі хронічному, постгепатитних станах;
перешкоджає фіброзу, запобігаючи розростанню сполучної тканини;
покращує процес синтезу білків у печінці (за даними досліджень, збільшує тривалість життя при цирозі печінки, в тому числі алкогольному);
ефективний при холециститі, холангіті, дискінезії жовчовивідних протоків, жовтяниці (дисфункції виведення пігментів жовчі, серед яких і білірубін), синдромі Жильбера;
стимулює виробництво жовчі та посилює її виведення, знімає спазми, запалення в жовчному міхурі та жовчовивідних протоках, таким чином забезпечуючи профілактику жовчокам’яної хвороби, поступово розчиняє пісок та невеликі камені, природнім шляхом виводить їх з організму;
має здатність стимулювати секреторну функцію жовчного міхура, печінки та нирок;
покращує відходження газів, зменшує метеоризм;
застосовується при атонії, спазмах, ослабленій перистальтиці, коліті, кишкових коліках, катарі товстого кишечника, розладах травлення (як запорах, так і діареї), дизентерії;
має дезінфікуючу, згубну дію на Helicobacter pylori, кокову патогенну флору та інші мікроорганізми, патогенні гриби, кишкові віруси;
проявляє високу активність у відношенні до різних видів паразитарних агентів;
запобігає малігнізації (злоякісному переродженню) тканин, покращує клінічну картину при поліпах та пухлинах шлунково-кишкового тракту;
є допоміжним засобом при целіакії (непереносимості глютену);
у разі хронічних запорів та геморою може застосовуватись також і зовнішньо (як мікроклізми).

Покращення психоемоційного стану та роботи нервової системи у тих, хто проходить лікування від алкогольної залежності – важливий чинник успіху. Еліксир Відновлення має позитивний вплив на вегетативну і центральну нервову систему. Він регулює і балансує процеси збудження і гальмування, захищає нервові клітини від пошкоджень. Фітозасіб покращує адаптацію до стану хронічного стресу, знижує внутрішню емоційну напругу, нервове перезбудження. Препарат допомагає не допустити зривів в період утримання від алкоголю, проводить профілактику алкогольних психозів та сприяє відновленню після них. Компоненти еліксиру сприяють збільшенню показників самопочуття і радості, зменшенню реактивної тривожності, гіперактивності, емоцій горя, страху та провини. Доцільно рекомендувати еліксир Відновлення при безсонні, розладах нічного сну, викликаних різними причинами, серед яких розумове та фізичне перенавантаження, стресові ситуації, а також при тривожному неспокійному сну при відмові від пагубних звичок. Комплекс полегшує засинання, покращує якість сну, збільшує тривалість глибоких фаз сну. Серед його можливостей – відновлення працездатності, покращення пам’яті. Складові Відновлення полегшують стан при головному болю, мігрені, проявах нейроциркуляторної дистонії, запамороченнях, втраті свідомості. Валеологи відзначають ефект даного фітокомплексу при зляку, нервових потрясіннях, підвищеному серцебитті, іпохондрії, задишці, істерії, судомах, епілепсії (був помічений ефект подовження інтервалів між приступами). Показаннями для застосування є: підвищена нервова збудливість, дратівливість, емоційна нестабільність, істерія, неврастенія, іпохондрія, депресія, стресові ситуації, тривожні стани, неврози та неврозоподібні стани. Корисний даний препарат також як частина комплексної терапії при невралгії, паралічу, хореї. Корекція психоемоційного фону при нервовій анорексії – також сфера діяльності еліксиру Відновлення. Показаний він і тим людям, які перенесли великі хірургічні втручання, професійним спортсменам як натуральний антидепресант для адаптації до підвищених фізичних навантажень, як частина комплексної корекції вегетативних порушень у дітей з перинатальними ураженнями центральної нервової системи. Завдяки седативному ефекту даний фітозасіб особливо актуальний у сучасних умовах воєнної реальності з підвищеним рівнем тривожності та посттравматичним стресовим розладом.

Прийом еліксиру Відновлення сприяє зниженню ризику серцево-судинних ускладнень на фоні надмірного вживання алкоголю та підвищених стресових чинників. Особливо ефективний він у випадках, коли порушення у роботі серця та судин мають психосоматичну природу. Наш рослинний засіб покращує скорочувальну здатність міокарда і зміцнює його, підвищує силу скорочень серця, уповільнює і стабілізує серцевий ритм. Еліксир регулює процеси гемодинаміки, покращує мозковий, коронарний і нирковий кровообіг, зміцнює судинну стінку, помірно розширює судини. Застосовується для профілактики та полегшення стану при серцево-судинних неврозах (в тому числі у літньому віці), вегетоневрозі, декомпенсованій серцевій недостатності, функціональних розладах серця, миготливій аритмії, міокардіодистрофії, міокардіопатії, кардіосклерозі, міокардиті, стенокардії, тахікардії, ішемічній хворобі серця, атеросклерозі, склерозі судин мозку, артеріальній гіпертензії (1-3 стадії). Інгредієнти еліксиру виводять з організму надлишкову рідину і сольові фракції, знімають набряки серцевого і ниркового походження, при цьому сприяючи збереженню калію в організмі. Відновлення знижує крихкість капілярів та великих судин, тим самим запобігає виразкам, крововиливам, кровотечам різної етіології, в тому числі носовим.

Завдяки своїй насиченості вітамінами та мінералами (в тому числі залізом) еліксир Відновлення ефективний для профілактики і в комплексному лікуванні цинги та різних видів анемії. Його включають до програм терапії органів кровотворення, зокрема селезінки, для стимулювання кровотворення, збільшення кількості лейкоцитів. Фітопрепарат є симптоматичним засобом при онкологічних хворобах, покращує стан онкологічних хворих, застосовується при променевій лейкопенії та для попередження її розвитку при променевій терапії, відновлення формули крові, покращення кровообігу. Коригує аутоімунні стани та сприяє подовженню стану ремісії. Відновлення є тонізуючим і загальнозміцнюючим препаратом, він потрібен у період реабілітації після хронічної перевтоми, нервового виснаження і тривалих хвороб, оперативних втручань та травм.

Ефективний еліксир Відновлення і для покращення жіночого і чоловічого репродуктивного здоров’я, оптимізації роботи сечостатевої системи. Фітозасіб позитивно впливає на організм жінки при порушеннях менструального циклу, нерегулярних менструаціях, аменореї, болю під час менструацій, полегшує неприємні відчуття в період менопаузи. Серед функцій компонентів препарату – зміцнення м’язів матки, відновлення після пологів, профілактика і лікування маткових кровотеч після пологів. Рекомендують його при гормональному дисбалансі, мастопатії, синдромі полікістозних яєчників, імпотенції, аденомі передміхурової залози, зниженні лібідо у чоловіків та жінок, безплідді психогенного характеру. Відновлення буде корисним при захворюваннях щитоподібної залози, наприклад тиреотоксикозі. Також показаннями для використання еліксиру є хвороби нирок і сечового міхура: цистит, уретрит, пієлонефрит, сечокам’яна хвороба, нетримання сечі.

Цілющі властивості трав, що включені до складу еліксиру Відновлення – відхаркувальні, обволікаючі, потогінні, протизапальні, спазмолітичні, антивирусні, протимікробні – дозволяють використовувати його при ряді захворювань бронхолегеневої системи. Серед них лихоманкові стани, інфекційно-запальні хвороби дихальних шляхів (трахеїти, бронхіти, ларингіти, фарингіти, хронічні тонзиліти, бронхопневмонії, кашлюк, дифтерія, ангіна, малярія, пневмонія). Еліксир включають до комплексних програм лікування кашлю, в тому числі застарілого, вірусних захворювань, бронхіальної астми, туберкульозу, у період відновлення після перенесених інфекційних хвороб, в тому числі атипових вірусів. При перших ознаках застуди фітозасіб можна застосовувати сублінгвально (під язик).

Еліксир Відновлення сприяє покращенню роботи зорового апарату, особливо якщо порушення викликані психоемоційними факторами. Також він застосовується місцево при запальних хворобах очей і вух.

Препарат має широкі можливості для комплексного лікування дерматологічних та косметологічних проблем у дорослих та дітей. Серед них недуги запального, вірусного та алергічного походження: дерматит, нейродерміт, екзема, ексудативний діатез, алергічні дерматози, висипка, фурункульоз, лишай, золотуха, герпесвірусні прояви. Завдяки цитостатичним властивостям еліксир Відновлення проявляє ефективність при системних захворюваннях шкіри аутоімунної природи: склеродермії, вітиліго, псоріазі, а також злоякісних процесах в епідермісі, папіломах та бородавках. Препарат добре стимулює репаративні процеси у тканинах, його використовують при застарілих гнійних ранах, виразках, що важко заживають, трофічних виразках, ерозії шийки матки. Також Відновлення буде ефективним при будь-яких механічних пошкодженнях шкіри: опіках, обмороженнях, травмах. Завдяки своєму антибактеріальному ефекту еліксир прибирає підвищену жирність, дозволяє більш швидко впоратися з гнійничковими ураженнями, вугровою хворобою у підлітків та дорослих. Фітопрепарат (крім внутрішнього застосування) включають до антивікових, антисептичних засобів для проблемної, сухої, подразненої шкіри, а також косметики для волосся (запобігає облисінню та запальним ураженням шкіри голови), призначають у вигляді компресів, полоскань, зрошень, спринцювань. Еліксиром Відновлення варто полоскати порожнину рота при неприємному запаху, кровоточивості ясен, зубному болю, запальних захворюваннях – гінгівіті, стоматиті, пародонтозі. Полегшує стан фітокомплекс і при місцевому застосуванні його у разі болів та запалень у м’язах, суглобах, хребті, а також радикуліту, попереково-крижової невралгії, невритів.

Протипоказанням до застосування еліксиру Відновлення є індивідуальна непереносимість компонентів. Перед прийомом препарату варто проконсультуватись з лікарем чи валеологом, якщо мають місце:

вагітність і період лактації;
дитячий вік до 6 років;
підвищена кислотність шлунка, гіперацидний гастрит;
виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки в стадії загострення;
схильність до ожиріння і надмірної ваги;
хронічні порушення перистальтики шлунково-кишкового тракту (запори чи діарея);
порушення серцевого ритму;
значні неконтрольовані відхилення цифр артеріального тиску від норми;
тромбофлебіт;
підвищена чутливість до йоду;
захворювання щитоподібної залози;
фотодерматит.

Еліксир Відновлення краще не приймати натщесерце.

Користуйтеся дарами природи і натуральними препаратами ТМ Примафлора для міцного здоров’я, гарного самопочуття і якісного життя!

Володимир Малецький, scientic doctor
Спеціально для ТМ “Примафлора”