Еліксир "Живильне джерело"

Грецький філософ Геракліт Ефеський вважав усе абсолютно змінним, у світі нічого не повторюється, все є минущим й одноразовим – «все тече». Ці його відомі слова зберіг для історії філософ Платон: «Геракліт говорить, що все рухається й нічого не стоїть на місці, і, прирівнюючи існуюче до течії річки». Тож розглянемо детальніше тік рідин у людському організмі та яким чином ми можемо покращити його з точки зору природнього фізіологічного впливу на нього рослинними препаратами.

Кровоносні судини – це складова серцево-судинної системи, що забезпечує транспортування крові по всьому організму людини. Великі судини (артерії та вени) розгалужуються на дрібніші – артеріоли і капіляри та венули, які пронизують переважну більшість тканин і органів тіла. Будова судин пов’язана із їхніми функціями і залежить, здебільшого, від швидкості та тиску крові. Так от, оскільки сума поперечних розрізів усіх капілярів більш як у 500 разів перевищує діаметр аорти, то в них найменша швидкість руху крові. Завдяки цьому, а також тому, що стінки капілярів дуже тонкі (один шар клітин), кров і тканини тіла здійснюють обмін речовин між кров’ю і тканинною рідиною. Артеріоли постачають поживні речовини та кисень, а по венулам, які об’єднуються у вени, деоксигенована (бідна на кисень) кров повертається назад до серця. Збій в роботі судин, як великих – артерій та вен, так і порушення мікроциркуляції, тягне за собою ряд хвороб. Одні з них значно знижують якість здоров’я, несуть незручності в повсякденному побуті, больові відчуття, дискомфорт, інші можуть навіть загрожувати життю людини. Серед хвороб серцево-судинної системи:

Аритмія – порушення швидкості, ритму або послідовності скорочень серця.
Атеросклероз – хронічне відкладення холестеринових бляшок на стінках судин. З часом цей процес призводить до звуження судин, зменшення їх пропускної здатності. Судина, уражена атеросклерозом, в недостатній мірі постачає до того чи іншого органу кисень та поживні речовини.
Ішемічна хвороба серця – ураження коронарних артерій серця, внаслідок якого виникає абсолютне або відносне порушення кровопостачання міокарда (серцевого м’яза). Її крайньою ступінню є інфаркт міокарда – некроз (відмирання) тканин серцевого м’язу. Його причиною є стеноз (критичне звуження) чи повне припинення руху крові через тромбоз просвіту коронарної артерії.
Порушення артеріального тиску у бік зменшення (гіпотонія) та збільшення (гіпертонія) – надзвичайно розповсюджені в теперішній час через поєднання ряду факторів. Проблематика гіпертонічної хвороби, її профілактика та корекція за допомогою натуральної продукції ТМ Примафлора висвітлена у відео: Гіпертонічна хвороба, профілактика з ТМ “Примафлора”.
Серцева недостатність – патологічний стан, який характеризується порушенням функціональної роботи серця. При цьому воно не може впоратись з постачанням необхідного об’єму кисню і крові до органів тіла при навантаженні, а у важких випадках – і в спокої.
Синдром Мея-Тернера – стан, при якому права здухвинна артерія передавлює ліву здухвинну вену. Внаслідок такої компресії можуть виникати ряд ускладнень.
Стенокардія («грудна жаба») – біль стискаючого характеру, напади якого виникають через спазм і склероз артерій серцевого м’язу та гостре порушення його живлення.
Хвороба (синдром) Рейно – патологія, при якій виникає порушення кровообігу і спазм периферичних судин стоп і кистей.
Згадаємо тут і лімфостаз – порушення відтоку лімфатичної рідини, через який виникають набряки та інші симптоми. Він є порушенням роботи лімфатичної системи, яка функціонально тісно пов’язана з кровоносною.

Про деякі інші судинні недуги ми згадували у статті: Еліксир “Венотонік”.

Захворювання судин знаходяться у професійному спектрі лікарів ангіологів, флебологів, кардіологів та судинних хірургів. Медики та кваліфіковані валеологи, які працюють з медико-діагностичним комплексом MedBioTech, мають змогу визначити захворювання серцево-судинної системи, порушення мікроциркуляції в організмі на ранніх стадіях, та попередити їх. Також під час даного обстеження експерт надасть вам індивідуальні рекомендації зі здорового способу життя, регулювання психосоматичних реакцій, програм харчування, відповідних вашому стану здоров’я фізичних навантажень, призначить натуральні фітотерапевтичні комплекси та дієтичні добавки.

Для живлення і зміцнення судинної стінки, профілактики та комплексного лікування її хвороб був створений еліксир Живильне джерело. Даний фітозасіб виготовлений із залученням найбільш сучасних технологічних процесів, зокрема ультразвукового екстрагування. Завдяки ретельно підібраному переліку компонентів, які створюють синергетичний валеологічний ефект, доповнюючи та підсилюючи один одного, та прогресивному виробничому обладнанню, еліксир не містить спирту, цукру, ароматизаторів, барвників та консервантів. Живильне джерело характеризується збільшеною біодоступністю для організму та потужною оздоровчою дією.

Склад: рідкі екстракти: плодів авокадо, листя та ягід брусниці, зерен винограду, квітів гречки посівної, квітів та листя буркуну, ягід та листя жимолості, ягід та листя суниці, квітів та листя конюшини лучної, трави перстачу, плодів софори, фукусу.

Активні компоненти:

Авокадо (Persea Americana) – вічнозелене високе дерево з сімейства лаврових. Рослина має видовжені, ланцентні листки та квітки, зібрані у суцвіття зелено-жовтого кольору. Дерево дихогамне: є чоловічі та жіночі квіти, що розкриваються неодночасно. Плід авокадо середньою вагою 300-600 г, схожий на грушу, темно-зеленого кольору зовні (через це отримав назву “алігаторова груша”), м’якуш його – світло-зелений, жовтуватий, всередині містить кісточку. За ботанічною класифікацією авокадо – це ягода. Рослина походить з Центральної та Південної Америки, перші свідчення про її вживання датуються 7 тис. років до н.е. Дерево належить до довгожителів (може рости 300-400 років), має кілька сотень сортів. В даний час плоди авокадо також експортуються переважно з центральноамериканського регіону, а також з інших тропічних і субтропічних куточків планети. Авокадо є улюбленим продуктом багатьох людей, і надзвичайно широко вживається в кулінарії у всьому світі. Його плід має нейтральний маслянисто-горіховий смак із присмаком зелені. Авокадо також дуже корисний, основна лікарська сировина рослини – м’якоть, хоча кірка, кісточка та листя також мають лікувальні властивості. Авокадо – один з найбільш насичених жиром рослинних продуктів у світі. Причому основну частину жирів займає цілюща для організму людини олеїнова кислота. Крім мононенасичених жирів, в плодах авокадо також містяться:

вода;
вітаміни А, В1, В2, B5, B6, В9, C, D, Е, Н, К, РР;
каротиноїди, фітостерини, зеаксантин, лецитин, лютеїн;
мінерали: калій, кальцій, натрій, магній, залізо, марганець, селен, цинк, фосфор, кальцій, мідь, фтор;
клітковина (найбільший вміст з усіх фруктів);
білки;
невелика кількість цукрів;
інші фітонутрієнти.

Завдяки такому концентрованому складу плодам авокадо притаманна антиоксидантна, антисептична, регенеруюча, геронтопротекторна дія. Рослина має здатність запобігати захворюванням серцево-судинної системи (в тому числі інфаркту, гіпертонії), зменшує ризик їх розвитку. Численні дослідження довели, що авокадо сприяє нормалізації рівня холестерину в крові, очищає стінки судин. Він сприяє покращенню мозкового кровообігу та розумової діяльності, роботи нервової системи. Надзвичайно корисний цей суперфуд для сполучної тканини. Європейські вчені призначають препарати на основі авокадо при склеродермії, екземах, ураженнях суглобів і міжзубної тканини. Авокадо попереджає анемію, нормалізує гормональний баланс, він незамінний для покращення і відновлення чоловічого і жіночого здоров’я. Плоди рослини покращують травлення, нормалізують кишкову мікрофлору, необхідні дорослим і дітям у період відновлення після захворювань печінки. Оскільки “алігаторова груша” знижує апетит, сприяє тривалішому відчуттю ситості, має низький глікемічний індекс, то вона – неодмінна складова в комплексних програмах з нормалізації ваги, у дієтичному харчуванні. Авокадо оздоровлює тканини зорового апарату, покращує зір, запобігає його зниженню, а також пошкодженню ультрафіолетовими променями. Рослина покращує зовнішній вигляд і здоров’я шкіри, запобігає її віковій пігментації, часто є компонентом найрізноманітніших косметичних засобів завдяки своїм зволожуючим властивостям.

Брусниця (Vaccіnіum vіtіs-іdaea L) – вічнозелений невисокий чагарник із сімейства вересових. Плоди рослини – яскраво-червоні ягоди округлої форми. Поширена брусниця здебільшого у північних широтах планети, в Україні – на Поліссі. Надає перевагу мішаним і хвойним лісам. В кулінарії та сільському господарстві цінують ягоди брусниці. У фармакології у вигляді відвару, настою, чаю використовують і листя цієї рослини, оскільки хімічний склад його дуже насичений. До складу еліксиру Живильне джерело включені як листя, так і ягоди брусниці. Основними біоактивними речовинами листя і ягід брусниці є різноманітні фенольні глікозиди (арбутин, метиларбутин, мелампсорин, салідрезид), також дослідження виявили, що в них містяться:

флавоноїди (гіперозид та інші);
фітонциди;
органічні кислоти (хінна, виннокам’яна, саліцилова, урсолова, галова, лимонна, яблучна, оцтова, елагова, щавелева, бензойна);
дубильні речовини (танін);
цукри: сахароза та фруктоза;
харчові волокна, пектини;
природні барвники;
крохмаль.

Широко представлена вітамінна група (вітаміни A, В1, В2, В9, С, Е, РР) та мінерали (марганець, залізо, калій, магній, кальцій, фосфор, натрій, мідь, барій, ванадій, селен, нікель, хром, алюміній, цинк, кобальт, бор, йод, стронцій, срібло). Саме тому брусниця впливає на здоров’я людини комплексно, надаючи потужні оздоровчі ефекти:

протизапальний;
жарознижувальний;
протигнильний;
протимікробний;
імуностимулюючий;
протицинготний;
жовчогінний;
антигельмінтний;
в’яжучий;
сечогінний;
гемостатичний;
ранозагоювальний.

Такі властивості роблять препарати брусниці надзвичайно ефективними для профілактики застудних захворювань (в тому числі і при атипових штамах) та для їх лікування, вони допомагають повернути сили у постковідний період. Брусницю включають до комплексних програм при анемії, нестачі енергії, загальному виснаженні організму. Фітозасоби з брусницею широко застосовуються для запобігання порушення функцій сполучної тканини у разі проблем опорно-рухового апарату. Листя брусниці входять до складу сечогінних зборів, їх екстракт використовують при каменях у нирках, а також хворобах сечового та жовчного міхура, як в’яжучий засіб при шлункових недугах, цукровому діабеті, заварюють замість чаю як тонізуючий засіб. Є дані, що листя брусниці мають унікальні протипухлинні якості. Науковці твердять, що брусниця здатна підвищувати еластичність і міцність стінок кровоносних судин, як вен та артерій, так і найменших – капілярів. Вона запобігає розвитку атеросклерозу, виводить надлишок рідини при набряках серцевого і ниркового походження, корисна для регуляції артеріального тиску.

Виноград називають ровесником небожителів, божественною та містичною рослиною.

Мабуть, ні один з представників флори так часто не згадується у переказах народів світу та священних книгах різних релігій. За легендою, виноград був названий “найвірнішим і найбільш потужним лікарським засобом проти всіх людських бід”. Вчені мають різні думки про місце походження рослини, але безсумнівно одне: виноград – одна з найдавніших рослин, що використовується людиною. Його культивували у Стародавній Греції, Римі, Єгипті, Малій Азії, Середньовічній Європі. Зараз виноград вирощують практично у всіх країнах, де існують сприятливі для цього кліматичні умови. Загальна площа виноградників у світі – більше 10 млн. га. Виноград культурний – Vitis vinifera L. – дерев’яниста ліана з сімейства виноградових зі стеблами довжиною до 30 м. Листя чергові, крупні, цільні чи трьох‑, п’ятилопастні. Крім листків, на пагонах розміщені вусики, якими рослина чіпляється за опору. Вусики винограду – це видозмінені суцвіття. А справжні суцвіття з дрібних квіток – великі, метельчасті, прикріплені до стебла напроти листка. Запилюються квіти винограду вітром або комахами. Плоди – ягоди, що значно відрізняються у різних сортів за формою, розмірами, кольором, смаковими якостями. Існує більше 5 тисяч сортів винограду. Всі вони поділяються на три групи, між якими немає суворої класифікації: винні, столові, кишмишно-ізюмні. Ягоди винограду містять багато цукрів – 18-20%, іноді до 27%. Крім того, виноградні плоди містять ще безліч корисних сполук: близько 1% кислот, пектин, дубильні і фарбуючі речовини, вітаміни В1, В2, С, мікроелементи. У насінні знайдено 4-19% жирної олії та 2-8% дубильних речовин. Виноградні поліфеноли – абсолютні лідери за антиоксидантними якостями. Вживання свіжого, в’яленого, сушеного винограду надзвичайно корисно, а при деяких захворюваннях, навіть, спеціально призначається виноградна дієта. Лікування виноградом носить назву ампелотерапія.

Стародавні цілителі широко застосовували в якості лікарської сировини всі частини рослини: зрілі та незрілі плоди винограду, сік, оцет, виготовлені на їх основі, листя, вусики, “сльозу” виноградної лози, корені, зольні залишки. З виноградної лози отримували також ефірну олію. Лікувальні властивості винограду “для живлення і зміцнення тіла” згадували Авіценна, Беруні та інші античні мислителі. Народна медицина використовувала виноград при найрізноманітніших захворюваннях: від кровохаркання до поганого настрою, а також як протиотруту. Зараз народні цілителі різних регіонів твердять, що виноград потрібен для слабких і виснажених хворих, при підвищеному тиску. Він покращує апетит і травлення, корисний при цукровому діабеті. Полегшує стан при болях у м’язах та суглобах, подагрі (виводить оксалати, щавелеву кислоту), невралгічних захворюваннях: радикуліті, люмбаго. За спостереженнями, виноград покращує зір, а також зменшує маткові кровотечі, прискорює загоєння ран та виразок. Наукова медицина підтверджує чисельні властивості, які в народі знають і використовують з давніх-давен. Наприклад, нутриціологами доведено, що ягоди винограду покращують обмін речовин в організмі, володіють сечогінним, потогінним, м’яким послаблюючим ефектом. Він інтенсифікує відходження слизу з дихальних шляхів і полегшує відхаркування. Інгредієнти винограду комплексно поліпшують стан дихальних шляхів та легень, самопочуття при лихоманці, хронічних застудних захворюваннях, підвищеній температурі у дорослих та дітей. Сучасна офіційна медицина рекомендує виноград при виснаженні організму і гіподинамії, анемії, а також при багатьох хворобах: туберкульозі легень, плевриті, бронхіальній астмі, геморої, захворюваннях печінки, нирок, шлунково-кишкового тракту, особливо тих, що супроводжуються підвищеною кислотністю шлункового соку та запорами. Науково доведена користь винограду для профілактики серцево-судинних захворювань, на початкових стадіях онкологічних хвороб, при порушеннях роботи імунної системи.

Гречка посівна (або їстівна) – Fagopyrum esculentum Moench (Fagopyrum sagittatum Gilib.) – однорічник із сімейства гречкових зі стрижневим коренем, що проникає в землю на глибину до 1 м. Стебло гречки – прямостояче, висотою до 1,2 м, гіллясте, соковите. У молодих рослин воно зелене, потім стає червонувато-зеленим, і навіть червоним. Квіти – рожевого чи білого кольору з довгими квітконіжками, зібрані на верхів’ях пагонів у щиткоподібне суцвіття з сильним медовим ароматом, рясно виділяє нектар. Запилюється переважно бджолами, гречка – один з найкращих медоносів. Плоди – трьохгранні коричневі чи темно-сірі горішки з гострими ребрами, вкриті плівчастими оболонками. Квітне рослина в першій половині літа, плоди дозрівають в серпні-вересні. В дикому вигляді гречка не зустрічається ніде. Вона походить з Гімалаїв, від дикого пращура, що не зберігся до наших днів. Припускають, що культура гречки нараховує близько 2,5 тисяч років. Зараз вона – одна з найважливіших круп’яних культур світу і активно вирощується в різних країнах. Гречана крупа і борошно з неї широко використовуються в кулінарії та при виробництві кондитерських виробів. Відходи від вирощування і переробки цієї культури – цінний корм для сільськогосподарської худоби.

Гречана крупа – надзвичайно поживний і корисний продукт. У ній міститься 9,5-14% легкозасвоюваних білкових речовин (в тому числі незамінні амінокислоти – аргінін і лізин), 2‑3% жиру, різноманітні вуглеводи, вітаміни групи В і Р (рутин). Знаменита вона і високим вмістом солей заліза, кальцію, фосфору, інших мікроелементів, органічних кислот (лимонної, яблучної, щавлевої), що необхідні для нормальної життєдіяльності організму. В народі лікувальне застосування мають квіти і листя гречки, а також гречане борошно. Травники призначають їх, для видалення густого мокротиння з бронхів, пом’якшення сухого кашлю, як антисклеротичний засіб, при гіпертонічній хворобі. В останні роки гречка стала користуватися славою ефективної рослини для лікування і попередження атеросклерозу, захворювань серцево-судинної системи та органів кровотворення, при гнійних ранах. Верхів’я квітучих стебел з листям завдяки високому вмісту в них рутину (вітаміну Р) використовуються як сировина для отримання медичних та фітотерапевтичних препаратів. Ця речовина має сприятливу дію на організм при порушенні кровообігу, спазмах судин і набряках, слабкості тонусу вен, при підвищеній проникності капілярів і їх ламкості. Рутин незамінний для лікування та профілактики всіх станів, що супроводжуються крововиливами (в мозок, серце, сітківку ока, шкіру і слизові оболонки). Для більшої ефективності його звичайно застосовують разом з вітаміном С, яким також насичені складові еліксиру Живильне джерело.

Буркун лікарський (інші назви – донник, липка, італійська трава, дикий хміль, на латині Melilotus officinalis L.) – дворічна трава із сімейства бобових. Буркун – невибаглива до умов, стійка до впливу навколишнього середовища рослина, що росте на луках, схилах ярів, вздовж доріг, в степу і лісостепу. Господарське значення буркуна дуже велике. Він є гарним медоносом, збагачує ґрунт азотом, деякі сорти – цінні кормові культури. Зелень буркуна має приємний запах, і покращує смак страв. З цієї ж причини він – частий компонент ароматерапевтичних, парфумерних і миючих засобів. Аромат буркуна обумовлений наявністю ефірної олії. Також у листі та стеблах міститься: до 16% білка, ліпіди, клітковина, кумарин, холін, похідні пурину, слиз, дубильні речовини, крохмаль, смоли, глікозиди, мелілотова кислота, азотисті сполуки, метиламін, білки, флавоноїди, цукри та інші біологічно активні речовини. Завдяки такому насиченому складу буркун володіє різноманітними цілющими властивостями. Дана лікарська рослинна сировина застосовується в якості аналгетичного (болевтамовуючого), спазмолітичного, ранозагоювального, протилихоманкового, протизапального, пом’якшувального, протисудомного, антикоагулянтного, гіпотензивного, седативного, відхаркувального засобу. Буркун є справжнім природним антибіотиком, він попереджає та знімає запалення будь-якої локалізації, знижує больовий синдром. Не дивно, що буркун із сивої давнини взяли на озброєння спеціалісти оздоровчих практик. Дана лікарська трава підвищує тонус венозних судин, захищає їх, покращує венозний кровообіг і мікроциркуляцію, нормалізує згортуваність крові. Завдяки цьому він потрібний при запаленні венозної стінки, варикозному розширенні вен, набряках і болях. Також буркун оптимізує роботу лімфатичних судин, печінки, покращує кровообіг органів черевної порожнини, периферичне і мозкове кровопостачання. Народна медицина здавна рекомендувала його у разі лікуванні подагри, ран, що довго не загоюються, при фурункульозі, наривах та окремих видах пухлин (після консультації лікаря чи валеолога), в якості пом’якшувальних примочок до молочних залоз при маститі та суглобів, уражених ревматизмом. Буркун входить до складу засобів від безсоння, ефективний при розладах діурезу, порушеннях роботи шлунково-кишкового тракту, при застудних захворюваннях органів дихання, оскільки сприяє відходженню мокротиння. З його лікарської сировини виготовляють також біогенні стимулятори, гомеопатичні препарати. Заготовляти буркун самостійно слід дуже обережно, при неправильній технології та дозуваннях він може бути отруйним. А от у складі дієтичних добавок, виготовлених за сучасними технологіями, приносить неабияку користь здоров’ю людини.

Жимолость їстівна – Lonicera edulis – найближчий родич абелії, невисоке деревце з буровато-сірою корою, овальним листям на високих черешках, блідо-жовтими, білими, рожевими або червоними квітками. Ягоди також різнокольорові – від коралових і рубінових до чорно-синіх чи блакитнуватих від воскового нальоту. Жимолость називають рослиною кохання. На одній квітконіжці спочатку народжуються два мініатюрних бутончики, також попарно вони стають квітками, одночасно перетворюються на ягоди та разом “помирають”. У дикому вигляді жимолость росте в негустих хвойних та змішаних лісах, по галявинам і лісовим лукам. Також нерідко її вирощують і в садах, оскільки дерево відрізняється раннім урожаєм, невибагливістю до клімату та ґрунтів, значною декоративністю. Посадки жимолості неймовірно красиві з ранньої весни і до пізньої осені, густі, довговічні. Крім жимолості їстівної, розповсюджені й інші види цієї рослини – декоративна, альпійська, блакитна, татарська, запашна. Ягоди жимолості містять велику кількість вітамінів С і Р, дубильні речовини, цукри, темно-червону речовину антоціан, органічні кислоти, мінеральні солі. У свіжому вигляді вони використовуються з харчовою метою для приготування киселів, варення і соків. Ягоди та листя жимолості володіють в’яжучою, протизапальною дією. Їх застосовують при гіпертонічній хворобі, малярії, малокрів’ї, розладах роботи шлунка і кишечника, при авітамінозах у якості засобу, що відновлює сили. У народній медицині відвар кори та гілок жимолості дуже популярний при водянці та як сечогінний засіб, а також для збудження апетиту. Ванни з молодих гілочок допомагають при ревматизмі та подагрі, а настій листя – для полоскання горла при ангінах.

Коли у лісах та на луках серед соковитої шовковистої трави починають наливатися рубіновим кольором ягоди суниці, неповторний аромат розноситься далеко навкруги.

Суниця (Fragaria vesca L) розповсюджена повсюдно, часто зустрічається у розріджених хвойних і березових лісах, на галявинах, вирубках у різних регіонах євразійського континенту. Рослина часто утворює зарості на десятках гектарів. Літератори називають суницю найзапашнішим з усіх природних вітамінів, і відзначають у її запаху нотки троянди, меду, яблук та ананасів. Суниця являє собою багаторічну трав’янисту рослину висотою 15‑20 см з прямими стеблами. Вона має складні трійчасті великозубчасті листки, ніжні білувато-рожеві квіти, які квітнуть з травня по червень. Відмінні риси ягід – кругла чи довгоклиноподібна форма, вони повислі, з численними плодиками-сім’янками на поверхні, яскраво-червоного кольору (у тієї частини ягоди, що знаходиться в тіні – більш світлого, жовтувато-зеленого). З суниці виготовляють компоти, варення, джем, желе, інші делікатесні десерти, і звичайно – нею ласують у свіжому вигляді. З листя рослини отримують смачний чай. А те, що суниця корисна за багатьма напрямками, знали вже з давніх часів. Неодноразово згадується вона у різноманітних “травниках” і збірниках рецептів знахарів та аптекарів, являється одним з найпопулярніших засобів народної медицини. Здавна нею лікували ураження серця, подагричні зміни суглобів. Водний відвар, сік та самі ягоди знаходять своє застосування при лікуванні атеросклерозу судин, гіпертонії, неврастенії, безсоння, виразки шлунка, запорів, каменів у печінці та нирках. Місцево суницю застосовували при уражені екземою та дрібними ранами. Сучасна наука визначила, що в ягодах суниці міститься численні речовини, необхідні для здоров’я людини:

більше 8% легкозасвоюваних цукрів;
велика кількість яблучної, лимонної, хінної, саліцилової та інших органічних кислот (більше 1%);
вітаміни: бета-каротин, вітаміни В1, В2, РР, Р-активні речовини, а особливо багато вітаміну С;
вуглеводи;
дубильні речовини;
ефірна олія;
фітонциди;
мінеральні елементи (залізо, мідь, калій, фосфор, йод, марганець, фтор, цинк); за вмістом кальцію вона займає одне з перших місць серед плодів і ягід.

Хімічний склад суниці нестабільний і варіюється в залежності від ряду факторів, науковці ще продовжують його вивчення. Ягоди рослини корисні людям будь-якого віку. Лікарською сировиною служать також і листя суниці. Препарати, що містять ягоди та листя рослини, нормалізують роботу органів травлення: допомагають при жовчнокам’яній хворобі, колітах, гастритах, жовтусі, катарі кишечника, а також при бронхіальній астмі. Ці фітозасоби сприятливо впливають на виснажених та нервових людей, незамінні при загальній слабкості і недостатності сил, сприяють покращенню сну. Суниця завдяки високому вмісту заліза та фолієвої кислоти служить для профілактики гіповітамінозів, малокрів’я, анемії, низького рівня гемоглобіну, є гарним протицинготним засобом. Рослина розширює кровоносні судини, підвищує тонус і посилює скорочення матки. В науковій медицині суниця також використовується як слабкий сечогінний засіб, для покращення роботи серця, антисептичний засіб при захворюваннях порожнини рота та горла. При гемороїдальних вузлах, що супроводжуються запаленням і кровотечею, застосовують клізми з додаванням препаратів суниці, а в разі лікування ран, що кровоточать, екзем, висипу – компреси. Застарілі рани і виразки суниця очищає від гною, прискорює загоєння, протидіє некротичному відмиранню тканин. Косметологи рекомендують використовувати ягоди та листя для виведення вугрової висипки та освітлення веснянок, пігментних плям, для підвищення еластичності шкіри обличчя та шиї, попередження утворення зморшок. Маски з додаванням екстракту даної рослини добре очищають епідерміс. Суниця гарно поєднується з іншими лікарськими травами.

Конюшина – Trifolium pratense – така знайома з дитинства рослина, що асоціюється з літніми луками, щирою безтурботністю, теплом і затишком. Конюшина – надзвичайно розповсюджена в природі рослина. Нерідко вона культивується спеціально, оскільки є цінним білковим і вітамінним кормом для сільськогосподарських тварин, чудовим медоносом, а також (як і інші рослини сімейства бобових) збагачує ґрунт азотом. Використовується ця рослина і в кулінарії. З давніх часів конюшина – одна з найбільш шанованих засобів у фітотерапевтів, її широко використовують з лікарської метою. Ця рослина налічує більше двохсот видів, переважна їх частина ефективна для зміцнення здоров’я, але найчастіше як лікарська сировина використовується конюшина червона (лучна, лугова), а саме – її суцвіття разом з приверхівковими листками. Корисним є і саме насіння. Найстаровинніший рецепт застосування конюшини – це лікувальні ванни з додаванням її трави для купання дітей при рахіті та при виразкових хворобах шкіри у дорослих. Настої суцвіть вживали як загальнозміцнюючий засіб. Конюшина традиційно входила до складу серцевих, шлункових та грудних зборів. Цінується “трилистник” в різних куточках світу. Знавці традиційної східної медицини застосовують конюшину при лікуванні хвороб печінки та жовчовивідних шляхів, у разі жовтухи. За переказами Авіценна, один із основоположників медицини, призначав препарати даної рослини при лікуванні бронхіальної астми, при ниркових патологіях у якості сечогінного засобу, для загоєння виразок і ран. В країнах Центральної Азії конюшину застосовують при застудах, малярійній лихоманці, слабкості травної системи. У європейській народній медицині використовують дану рослину як в’яжучий засіб при проносах, дизентерії, а також при цукровому діабеті, кашлі, задишці, захриплості голосу та інших проявах хвороб дихальної системи. Лікувальній дії конюшини присвячені численні дослідження сучасних фахівців. За їх даними, конюшина має широкий спектр активних сполук. У її складі містяться:

вітаміни: А, гр. В, С, Р, Е, К, F, D;
мінерали: кальцій, магній, фосфор, калій, натрій, сірка, хлор, бром, йод, залізо, мідь, фтор, хром, марганець, селен, цинк, кобальт, бор, молібден, кремній, ванадій, алюміній, золото, титан, нікель;
ефірні та жирні олії;
вищі жирні кислоти;
каротин;
саліцилова, кумаринова та інші органічні кислоти;
флавоноїди, ізофлавоноїди;
флавоноли і флавони;
алкалоїди ксантин, гіпоксантин, аденін;
глікозиди (ізотрифолін, трифолін);
вуглеводи;
дубильні речовини;
стероїди;
фітоестрогени;
фітостерини;
фенолкарбонові кислоти;
ситостероли (регулятори обмінних процесів);
смоли;
протеїн;
таніни (відносяться до детокс-групи);
хінони (каталізатори багатьох фізіологічних процесів);
пігменти;
трифолізерин.

Цій лікарській рослині притаманні такі властивості:

протизапальна;
протилихоманкова (антипіретична);
ранозагоювальна;
відхаркувальна;
обволікаюча, в’яжуча;
антисептична;
анальгезуюча (болевгамовуюча);
протигрибкова;
антивірусна;
антибактеріальна;
імуномодулююча;
протипухлинна;
легка послаблююча;
жовчогінна;
сечогінна;
потогінна;
антисклеротична;
кровоспинна;
нутрицевтична (поживна), вітамінна;
геронтопротекторна;
заспокійлива (седативна).

Більш детально про цілющі якості конюшини можна дізнатись у нашій статті: У-Сін липень, Конюшина.

Перстач (Potentilla alba, лапчатка, п’ятилистник), сімейство розоцвітні, – багаторічна рослина, що має повзуче кореневище, п’ятипальчасті волосисті листки сріблястого кольору, досить великі білі квіти на довгих квітконіжках. Квітне перстач наприкінці весни – на початку літа. Ареал розповсюдження перстача білого – центр та частково південь Європи. В Україні його можна зустріти на Поліссі, в лісостепових зонах, передгір’ях Карпат. Дана трава віддає перевагу ґрунтам, бідним на поживні речовини, поширена у лісах, на узліссях, луках та чагарниках. Через інтенсифікацію діяльності людини перстач білий стає все більш рідкісним і нині занесений до ряду регіональних Червоних книг. Рослину намагаються культивувати спеціально, адже її користь для людини важко переоцінити. Лікувальні властивості перстача описані ще в середньовічних європейських травниках. Дія на організм дуже різноманітна: в’яжуча, антибактеріальна, антисептична, ранозагоююча, гемостатична, гіпотензивна, кровоочисна, антиоксидантна. Такі потужні ефекти обумовлені складом сировини перстача, яка включає: кверцетин та інші флавоноїди; фенолкарбонові кислоти; амінокислоти; сапоніни; глікозиди; дубильні речовини; макро- и мікроелементи (йод, селен, залізо, кремній, цинк, алюміній, магній. Основною діючою речовиною є альбінін, який має тиреотропну властивість. Народна медицина використовує перстач білий у вигляді настоянок, мазей, відварів. Він добре поєднується з іншими рослинами. Перстач – один з найвідоміших натуральних засобів для тих, хто стикається з підвищеним радіологічним навантаженням та/або проживає в зонах з несприятливим екологічним фоном, а також регіонах з йододефіцитом. Широко застосовується при різноманітних патологіях щитоподібної залози, а також для їх профілактики. Перстач регулює обмін речовин, проявляє ефективність при недугах опорно-рухового апарату: подагрі, ревматизмі, остеопорозі та травної системи (діареї, дизентерії, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки). Рослина помірно знижує високий тиск та одночасно безпечна при гіпотонії, зменшує рівень холестерину. Покращує еластичність і тонус судин, в тому числі капілярів, має оздоровчу дію серцевий м’яз. До того ж в силах перстачу покращити загальний стан людини, самопочуття, настрій. Застосовується у період відновлення після тяжких хвороб, в тому числі інсульту та інфаркту.

Софора японська з сімейства бобових (лат. – Styphnolobium japonicum, інші назви: японська акація, пагода японська, дерево-мотика, стіфнолобій японський) – дерево, що походить з азіатського континенту, зокрема, Далекого Сходу. Там її часто можна побачити коло храмів: за переказами, це дерево може читати людські думки і очищувати їх. В Китаї впевнені, що ті, хто будуть вживати в їжу плоди “дерева, що плаче” (ще одна назва рослини), матимуть міцне здоров’я і довгі роки життя. В Україні софора в більшості росте у ботанічних садах та прикрашає південні міста завдяки своєму привабливому зовнішньому виду. Народні цілителі давно користуються цілющими властивостями софори: вона є однією з 50 основних лікарських рослин, що їх застосовують експерти традиційної східної медицини. До речі, вживати свіжі плоди “японської пагоди” не рекомендовано: вони містять вірулентні сполуки. А от препарати софори японської є абсолютно нетоксичними. Доказова медицина світу також широко користується лікувальними властивостями софори. Рослина є сировиною для промислового виробництва рутину – вітаміну Р. Технологи, автори фітопродукції ТМ Примафлора включили плоди софори до складу еліксиру Живильне джерело. Такий вибір обумовлений без перебільшення унікальним складом софори японської. Серед сполук, що вона містить:

Флавоноїди. Рутин, найцінніший серед них (інша його назва – вітамін Р) має властивість зміцнювати стінки кровоносних судин, зменшувати їх ламкість і проникність, знижувати в’язкість крові, завдяки чому зменшується навантаження на серце і здійснюється профілактика крововиливів. Також рутин здатний налагоджувати обмін речовин, регенерувати й омолоджувати тканини організму, впливати на нього заспокійливим і знеболюючим чином. Дана речовина не синтезується в організмі, тому її треба поповнювати з дієтичними добавками та їжею. Найбільш ефективним рутин є у поєднанні з вітаміном С, який теж у великій кількості містить софора.
Інші флавоноїди – софорін А та софорін В;
Кемпферол;
Кверцетин;
Феноли, органічні кислоти, смолисті речовини, софорозид, жирні кислоти, в тому числі лінолева, вуглеводи;
Глікозиди;
Алкалоїди (в тому числі пахикарпин, матрін, софокарпін);
Мінерали: калій, залізо, мідь, марганець, цинк, кобальт, а також кальцій, йод, магній, фосфор, натрій, сірка, хлор, бром, фтор, хром, селен, бор, молібден, кремній, алюміній, срібло, вісмут, стронцій, свинець, нікель, титан, літій, сурма.
Інші вітаміни: всі вітаміни групи В (особливо В2, В6, В9), С, P, E, K, F, а також А.

Такі цінні інгредієнти в її складі сприяють тому, що софорі японській властива дія:

судинозміцнююча та капіляростабілізуюча;
антисклеротична;
гіпотензивна;
кровоспинна;
протинабрякова;
протимікробна, антибактеріальна, антисептична;
антипаразитарна;
протизапальна;
жарознижуюча;
болезаспокійлива;
спазмолітична;
загальнозміцнююча, тонізуюча;
омолоджуюча;
регенеруюча;
ранозагоювальна;
антиоксидантна;
протипухлинна;
імуномодулююча;
гіпоглікемічна;
сечогінна, діуретична;
легка вітрогінна.

Вичерпно про якості софори читайте у тематичній статті: У-Сін травень, Софора.

Сімейство фукусових включає більше, ніж 300 видів водоростей, які подібні одна до одної своїми корисними якостями. Найчастіше в їжу та для виробництва дієтичних добавок використовують фукус пухирчастий (Fucus vesiculosus). Цей вид відрізняються наявністю “бульбашок” на листках, через що його називають “морським виноградом” чи “морським дубом”, “царською водоростю”. Видобувають фукус частіше у північних регіонах нашої планети. Фукус є популярним суперфудом та приправою: має цікаві смакові якості, до того ж він малокалорійний. У своєму складі фукус містить:

фукоїдан, фукостерін, карагінін, альгінову кислоту та її солі;
вітаміни А, В1, В2, В3, В5, В6, В9, В12, С, D, Е, F, H, К, РР;
мінерали: йод, магній, калій, натрій, кальцій, цинк, селен, кремній, марганець, сірку, фосфор, барій, бром, залізо та ін.;
клітковину;
незамінні амінокислоти;
поліненасичені жирні кислоти класу омега-3;
полісахариди.

Поживні речовини знаходяться у фукусі в органічній колоїдній формі, швидко і повністю засвоюється, медики навіть стверджують, що хімічний склад фукуса має подібність до плазми крові людини. Для фукуса притаманні якості:

протипухлинна,
противірусна,
антибактеріальна, антисептична,
протиалергічна,
протизапальна,
ранозагоювальна,
регенеруюча,
болезаспокійлива,
седативна,
сечогінна,
жовчогінна,
детоксикаційна,
антисклеротична,
антикоагулянтна.

Фукус зміцнює стінки судин, нормалізує кровообіг, зменшує рівень холестерину в крові, прибирає жирові відкладення, запобігає тромбоутворенню. Внаслідок цього він ефективний при атеросклерозі, тромбофлебіті, гіпертонічній хворобі, набряках. Фукус очищає кишечник і весь організм, сприяє виведенню токсинів, радіонуклідів, солей важких металів, нормалізує різні види обміну речовин, зменшує апетит. Його рекомендують при дисбактеріозі, запорах, зайвій вазі та ожирінні. Ця водорість дуже позитивно впливає як на щитоподібну залозу, так і на ендокринну систему в цілому. Фукус нормалізує синтез статевих гормонів, покращує клінічну картину при мастопатії, клімаксі, допомагає забезпечити профілактику цукрового діабету . Він необхідний дітям і підліткам в період активного росту, жителям регіонів, де спостерігається йододефіцит. Фукус підвищує розумові здібності, загальний рівень енергії, нормалізує сон. Стає в нагоді при хронічних чи гострих стресових ситуаціях, підвищених фізичних та ментальних навантаженнях, авітамінозі. Фукус оптимізує роботу імунної системи, за деякими даними – стимулює активність і ріст стовбурових клітин. Вживання даної водорості корисне у разі артриту, ревматизму, болю у суглобах. Бронхіальна астма, алергія, захворювання верхніх дихальних шляхів, ГРВІ – показання для введення фукусу до повсякденного раціону. Застосування водоростей, зокрема фукусу, популярне у спеціалістів зі здоров’я шкіри: існує спеціальний напрямок косметології – талассокосметологія. Фукус оздоровлює шкіру, омолоджує її, підвищує тонус, покращує мікроциркуляцію і метаболізм, профілактує утворення набряків, прибирає зморшки та регенерує шкіру. Зокрема, препарати фукусу можна часто зустріти в антицелюлітних засобах та в доглядовій косметиці для дитячої шкіри.

Еліксир Живильне джерело чинить всебічний оздоровчий ефект на серцево-судинну систему:

Зміцнює, захищає і відновлює кровоносні судини (як вени і артерії, так і капіляри).
Запобігає їх склеротичному розшаруванню. М’яко розширює, підвищує еластичність судин, та зменшує проникність, ламкість і спазмування.
Очищає від бляшок холестеринового “нальоту”, попереджаючи розвиток атеросклерозу, є частиною його комплексної терапії.
Зменшує загальний рівень холестерину та тригліцеридів в крові; знижує рівень ліпопротеїдів низької щільності (лпнщ) та підвищує – ліпопротеїдів високої щільності (лпвщ, так званого “хорошого холестерину”).
Оптимізує ліпідний обмін.
Сприяє насиченню крові киснем.
Зміцнює серцевий м’яз.
Нормалізує артеріальний, внутрішньочерепний, внутрішньоочний тиск.
Відновлює серцевий ритм.
Покращує кровообіг в цілому та кровопостачання серця та головного мозку зокрема.
Зменшує набряки ниркової та серцевої етіології, величину венозних вузлів, неприємні відчуття, допомагає прибрати судинні “зірочки”.
Ефективний при геморої, варикозному розширенні вен, флебіті, тромбофлебіті, тромбозі, вегето-судинній дистонії, стенокардії, ішемічній хворобі серця та інших захворюваннях серцево-судинної системи.
Проводить профілактику інсульту, інфаркту, допомагає усунути їх наслідки на організм та якнайшвидше відновитись, якщо вони сталися.
Рекомендований при кровотечах будь-якого генезу.

При варикозному розширенні вен, тромбофлебіті, геморої застосовується також місцево. В цих випадках еліксир додають до примочок, компресів, ванночок, зрошень.

Компоненти еліксиру позитивно впливають на органи кровотворення та імунної системи. Живильне джерело допомагає загоїти рани та відновитися після хірургічних втручань із значною крововтратою. Також фітопрепарат підтримує організм у разі хронічних, тяжких, тривалих хвороб та у період їх загострення, під час хіміо- та променевої терапії у онкологічних хворих. Рослини в складі фітопрепарату є вираженими антиоксидантами, імуномодуляторами та адаптогенами. Вони знижують рівень запалення, біль, набряки. Служать для профілактики виникнення доброякісних і злоякісних пухлин різної етіології, здатні призупиняти переродження клітин в атипові та перехід захворювань у більш важкі стадії, є частиною комплексних програм лікування раку, зокрема при ураженні лімфосистеми. Завдяки насиченому вітамінно-мінеральному складу Живильне джерело запобігає анемії, авітамінозам і гіповітамінозам, підвищує рівень гемоглобіну, в тому числі у дітей. Сприяє повноцінному фізичному і психічному розвитку дитячого організму. Засіб має бактерицидну дію, здатен підвищувати активність антитіл, активувати макрофаги, стимулювати захисні сили організму, проявляти активність у відношенні до патогенної флори, знижувати частоту і вираженість інфекційних бактеріальних і вірусних захворювань.

Еліксир Живильне джерело збільшує працездатність, витривалість та стресостійкість організму. Він показаний тим, хто стикається з підвищеними фізичними, психологічними чи розумовими навантаженнями, для якнайскорішого відновлення після них. Еліксир необхідний у раціоні професійних спортсменів. Фітокомплекс відновлює циркадні ритми, налагоджує природний цикл сну, не маючи прямого снодійного ефекту. Він покращує пам’ять, концентрацію, стимулює розумову активність, посилює когнітивні функції мозку і нормальне функціонування його клітин. Живильне джерело поліпшує самопочуття при головних болях, мігренозних станах, запамороченнях, шуму у вухах, спазмах, судомах. Наш натуральний препарат відновлює психоемоційний фон та роботу нервової системи, ефективний при її розладах: неврастенії, астенії, втомлюваності, дратівливості та інших.

Еліксир має властивість відновлювати зір, особливо якщо його зниження має судинну природу. Компоненти фітокомплексу відновлюють і захищають сітківку ока, знижують ймовірність виникнення дегенерації жовтої плями, катаракти та глаукоми. Місцево Живильне джерело показане при запальних та алергічних процесах вух та очей (“ячмені”, кон’юнктивіті, отиті). Також завдяки компресам і примочкам на область повік і внутрішньому використанню еліксиру зменшується втома і сухість очей. Цей ефект стане в нагоді людям, що працюють з точними механізмами чи гаджетами.

Складові фітопрепарату надзвичайно сприятливо впливають на роботу опорно-рухового апарату. Еліксир живить сполучну тканину, в тому числі кістки, хрящі, суглоби, м’язи, сухожилля усіма незамінними для її повноцінної роботи мінералами, вітамінами та іншими біоактивними сполуками. Це допомагає зменшити ризик переломів, розтягнень, вивихів та ефективно відновитися після травм кістково-м’язової системи. Засіб зменшує запалення, біль, набряки, покращує обмінні процеси, сприяє переведенню аутоімунних захворювань у стадію ремісії. Такі властивості дозволяють йому зменшити симптоми і покращити клінічну картину при ревматизмі, ревматоїдному артриті, артрозі, остеомієліті, міозиті, подагрі, розсіяному склерозі. Чисельні схвальні відгуки отримало зовнішнє застосування еліксиру у вигляді розтирань, незігріваючих примочок та компресів, додавання до лікувальних мазей і кремів.

Еліксир Живильне джерело чудово зарекомендував себе при різноманітних ушкодженнях та хворобах шкіри, з лікувальною та косметичною метою. Серед показань до його застосування:

термічні, хімічні, радіологічні ураження;
відновлення після сонячних опіків та захист від них;
рани (в тому числі інфіковані та такі, що довго загоюються), подряпини, синці, тріщини;
укуси комах;
псоріаз, екзема, дерматит, вугрова висипка, фурункульоз, діатез, виразки, серед яких трофічні;
грибкові, алергічні прояви;
для покращення зовнішнього вигляду, кольору шкіри, надання їй пружності, “сяйва”, зволоження, живлення;
очищення, усунення надмірної сальності, відновлення водно-сольового балансу;
профілактика і зменшення вираженості зморшок, ліфтинг, омолодження і запобігання передчасному старінню;
сухість, загрубіння шкіри на окремих ділянках;
целюліт (завдяки вираженому протинабряковому та детокс-ефекту);
повсякденний догляд за будь-яким типом шкіри обличчя та тіла.

Також еліксир сприяє відновленню пружності, міцності і привабливого зовнішнього вигляду нігтів та волосся. Завдяки антисептичній, протимікробній, протизапальній дії препарат знайшов широке використання у стоматологічній практиці. Він усуває кровоточивість ясен, полегшує біль, пом’якшує прояви стоматиту, гінгівіту, пародонтиту. Щоб отримати стійкий і виражений ефект, при будь-яких проблемах покривної системи слід поєднувати внутрішнє і зовнішнє застосування еліксиру.

Також місцево Живильне джерело ефективно призначати і при запальних процесах дихальної системи – ангіні, гаймориті, риніті, вірусних захворюваннях. В цих випадках допомагають полоскання, закапування, промивання носових пазух еліксиром (у розведенні 1:2-1:10 за індивідуальною рекомендацією лікаря чи валеолога). Наш фітокомплекс сприяє розрідженню та виведенню мокроти з бронхо-легеневої системи, знімає біль у горлі, запальні процеси, підвищує потовиділення, за рахунок чого знижує високу температуру, послаблює кашель, задишку, алергічні прояви. Внаслідок таких якостей він знаходить почесне місце у програмах з профілактики і лікування бронхіальної астми, бронхіту, хронічного сухого плевриту, запалення легень, ГРВІ та на ранніх стадіях туберкульозу. Еліксир полегшує стан при вірусних захворюваннях, в тому числі коли присутні їх атипові штами, ускладнені бактеріальними формами.

Препарат Живильне джерело рекомендований при відкладенні сольових фракцій в організмі, всьому спектрі запальних, інфекційних та пухлинних процесів органів чоловічої і жіночої сечостатевої сфери. Показаннями для його призначення служать пієлонефрит, цистит, гломерулонефрит, кандидоз, простатит, аденома передміхурової залози, вагініт, ерозія шийки матки, міома, мастопатія та інші. Еректильна дисфункція та зниження лібідо також знаходяться у сфері дії нашого еліксиру, особливо якщо вони пов’язані з порушенням кровопостачання та кровонаповнення органів статевої сфери. Живильне джерело відновлює гормональний баланс, полегшує прояви передменструального та клімактеричного синдромів, сприяє налагодженню комфортного та регулярного менструального циклу. Потрібен під час планування вагітності, як частина комплексної програми оздоровлення при безплідді у жінок та чоловіків. Фітозасіб сприятливо діє на всі органи ендокринної системи, включаючи щитоподібну та підшлункову залозу.

Еліксир здатен стимулювати обмін речовин, регулювати процес засвоєння вуглеводів, знижувати рівень цукру в крові, його фітокомпоненти володіють інсуліноподібним ефектом. Тому Живильне джерело є гарним допоміжним засобом при панкреатиті, цукровому діабеті, для профілактики їх виникнення. Він просто необхідний при ускладненнях діабету судинного характеру: ретинопатії, ангіопатії нижніх кінцівок, полінейропатії. Інгредієнти еліксиру прискорюють метаболізм, покращують процеси травлення, зокрема розщеплення жирів, нормалізують апетит. Тому він з успіхом включається до комплексних дієтологічних призначень для корекції ваги.

Фітокомплекс містить клітковину, що сприяє нормальній перистальтиці. Він має властивість загоювати слизові оболонки шлунково-кишкового тракту, зменшувати метеоризм і запалення. Валеологи рекомендують еліксир при гастриті (зі зниженою чи підвищеною кислотністю), печії, хронічній виразці шлунка та дванадцятипалої кишки, коліті, парапроктиті, дисбактеріозі, розладах травлення. Живильне джерело відновлює організм після отруєнь, в тому числі сполуками важких металів, продуктами розпаду алкоголю, загоює капілярні крововиливи, спричинені інтоксикацією. Наш фітозасіб сприяє відновленню після гепатиту, жовтяниці, паразитарної інвазії, запобігає виникненню патологій печінки та жовчного міхура. Він посилює антитоксичну функцію печінки, покращує відтік жовчі, корисний при холециститі, холангіті, жовчнокам’яній хворобі.

Протипоказання та застереження до застосування. Еліксир Живильне джерело не рекомендований при:

індивідуальній нестерпності та алергічних реакціях на його компоненти;
вагітності, особливо у першому триместрі (впливає на гормональний фон; рутин, який міститься в еліксирі у значній кількості, стимулює скорочення мускулатури матки, це може спровокувати викидень).

Стани та захворювання, при яких оптимально пройти обстеження на медико-діагностичному комплексі МедБіоТех, та/або отримати персональні призначення від спеціаліста з фітотерапії:

другий і третій триместр вагітності, період лактації у жінок;
знижений артеріальний тиск (нижче 90/60 мм рт.ст.)
стенокардія, атеросклероз, варикозне розширення вен, тромбоз, тромбофлебіт у стадіях декомпенсації;
порушення згортуваності крові;
перенесений інсульт чи інфаркт півроку тому і менше в анамнезі;
сечокам’яна хвороба, запальні процеси нирок, сечового міхура у стадії загострення;
гострі розлади травлення, запальні процеси печінки та органів шлунково-кишкового тракту;
дитячий вік до 6 років;
діагностовані естрогензалежні форми раку, гіперестрогенія;
одночасний прийом фармакологічних гормональних, протизапальних, антикоагулянтних засобів (препаратів на основі ацетилсаліцилової кислоти, оральних контрацептивів).

Всі дозування для застосування Живильного джерела вказані в інструкції до препарату та на сайті.

Користуйтеся цілющою силою природи та натуральної продукції ТМ Примафлора та будьте здорові!

Володимир Малецький, scientic doctor
Спеціально для ТМ “Примафлора”