Еліксир “Венотонік”

Профілактика захворювань судинного русла і допомога при їх порушеннях – надзвичайно актуальна проблема сучасності. Про це свідчить хоча б той факт, що перше місце по смертності у світі займають саме хвороби кардіологічного профілю. Ще кілька десятирічь тому можна було говорити, що недуги судин та серця зустрічаються переважно у людей середнього і похилого віку. В нинішній же час вони – не рідкість і у молодих людей, і навіть дітей. Епідемія коронавірусної інфекції, від якої нещодавно страждало людство, ще більш ускладнила ситуацію. Адже медики спостерігали збільшення кількості стрімкого розвитку тромбозу серед тих, хто захворів на SARS-CoV. І саме на це ускладнення припадала значна кількість летальних випадків при ураженні організму атиповими штамами вірусних інфекцій.

Кілька слів про будову серцево-судинної системи. Вона складається з серця та судин: артерій, вен та капілярів. За допомогою цих органів здійснюється циркуляція крові в організмі. Основна функція кровообігу – забезпечення тканин і органів киснем, біологічно активними сполуками, поживними речовинами, а значить, енергією. Також з током крові з тканин видаляються продукти розпаду, непотрібні та шкідливі речовини, а далі вони доставляються в ті органи, які займаються їх нейтралізацією, виведенням назовні. Кровоносні судини утворюють макроциркуляторне та мікроциркуляторне русла. Макроциркуляторне русло охоплює артерії та вени, кров по ньому рухається від серця до органів і у зворотному порядку. При цьому артеріями кров відводиться від серця до органів, в той час як по венам кров рухається в зворотному напрямку. Артерії і вени мають відмінність за будовою, яка відповідає їх функціям. І ті, й інші складаються з трьох шарів. Середній, еластичний, шар більш товстий у артерій, завдяки цьому вони можуть протидіяти гемодинаміці, показники якої тим вищі, чим ближче до серця. Зовнішній шар (м’язовий, із сполучної тканини) найгрубіший у венах. З його допомогою вени можуть створювати додаткову силу, щоб проштовхувати кров у найдрібніші судини. Вени також відрізняються від артерій меншим діаметром. Вени ніг перекачують кров проти сили тяжіння. Для запобігання зворотному току крові вони мають спеціальні клапани. Мікроциркуляторне русло проводить обмін між кров’ю та тканинами органу, в яких воно розташоване, і складається з артеріол, капілярів і венул. Функціонування кровоносних судин організму тісно пов’язане з лімфатичними судинами та роботою нервової системи.

Лікарі, що проводять обстеження стану здоров’я за допомогою медико-діагностичного комплексу Medbiotech, також відмічають широку розповсюдженість захворювань серцево-судинної системи, до яких належать:

Гіпертонічна та гіпотонічна хвороба – стан відхилення від норми цифр тиску крові в кровоносному руслі в бік збільшення та відповідно зниження.
Атеросклероз – захворювання, при якому на внутрішніх оболонках артерій формуються ділянки відкладень, головним чином холестеринових, через що просвіт судин зменшується аж до повного їх закупорювання.
Інфаркт міокарда – відмирання тканин через раптове (гостре) порушення місцевого кровообігу.
Інсульт – гостре порушення мозкового кровообігу, наслідком якого є пошкодження частини головного мозку. Часто виникає внаслідок раптового підвищення артеріального тиску і є ускладненням гіпертонічної хвороби.
Серцева і ниркова недостатність – зниження працездатності органів та їх можливості забезпечувати повноцінне кровопостачання. Можуть бути як гострими, так і розвиватися поступово, та призводити до тяжких наслідків.
Варикозне розширення вен – стійке розширення і подовження венозних судин, яке виникає через підвищення тиску крові під впливом ряду факторів. В результаті стінки вен стоншуються, а венозні клапани зношуються. Виникає частіше на нижніх кінцівках.
Флебіт найчастіше є ускладненням варикозного розширення вен і являє собою запалення венозних стінок.
Тромбофлебіт – стан, при якому при запаленні вен на їх стінках формується тромб.
Геморой – ураження венозного апарату прямої кишки з утворенням варикозного розширення венозних сплетінь під слизовою оболонкою прямої кишки і під шкірою заднього проходу.
Ангіопатія – порушення проникності, тонусу і функціонування судинної сітки. Найрозповсюдженіші її форми: діабетична ангіопатія, ангіопатія сітківки ока, ангіопатія головного мозку (амілоїдна церебральна ангіопатія) та гіпертонічна ангіопатія.

У питаннях профілактики порушень роботи судинного русла та оздоровлення серцево-судинної системи в цілому надзвичайно важливими є питання здорового способу життя. У своїх дослідженнях та індивідуальних консультаціях медики і валеологи наголошують на необхідності впроваджувати в повсякденне життя корисні звички, працювати з психоемоційним фактором. Раціональний збалансований раціон харчування – чинник, на який звертає увагу кожен, хто хоче мати здорові судини.

Детально про важливість комплексного підходу до профілактики судинних порушень і їх корекції за 6 напрямками по системі SILVER – у нашій статті СИСТЕМА SILVER У ПРОФІЛАКТИЦІ СУДИННИХ ПОРУШЕНЬ.

Почесне місце в забезпеченні здоров’я серцево-судинної системи займає фітотерапія. Дієтичні добавки на основі лікарських трав живлять організм необхідними нутрієнтами та безпечно очищають його від токсичних речовин. Спеціально для зміцнення і підвищення тонусу вен наша компанія розробила Еліксир Венотонік. Це – високоефективний продукт, який поєднує в собі компоненти рослинного і тваринного походження. Технологія виготовлення даного препарату базується на методі ультразвукового екстрагування, при якому зберігаються і в повній мірі розкриваються всі корисні властивості лікарських рослин та іншої сировини. Завдяки таким сучасним методам, еліксири Примафлора може використовувати широке коло споживачів, включно з тими, яким протипоказані витяжки, настоянки з застосуванням спирту і цукру. Екстракти, що включені до натурального засобу Венотонік, відрізняються високою біологічною доступністю і засвоюваністю, підвищеною концентрацією активних речовин, значним строком зберігання. Вони підсилюють дію один одного, створюючи синергетичний цілющий ефект на організм людини.

Склад: рідкі екстракти: квітів арніки, кори білої верби, гамамелісу, буркуну, квітів кінського каштана, п’явки медичної, квіткового пилку.

Активні компоненти:

Арніка – багаторічна трав’яниста рослина родини Айстрових (складноцвітих). Народні її назви – баранець, ангельське зілля, спокусівник. Алхіміки вважали арніку “квіткою сонця”, ймовірно, через яскраві квіти жовтогарячого кольору. Вона дуже важко окультурюється, і росте переважно в дикій природі: в лісах, на узліссях, луках, в чагарниках, найбільше – у гірських районах Північної Америки та Європи. В Україні основний ареал розповсюдження арніки – Карпати, подекуди зустрічається і на Поліссі. Рослина занесена до ряду регіональних Червоних книг. Арніка має значні декоративні, медоносні, лікувальні якості. Існує багато видів рослини, квіти і суцвіття декількох з них служать фармацевтичною сировиною, а саме: Арніки гірської — Arnica montana L., Арніки Шаміссо та Арніки густолистої. Трава цінується в народній та офіційній медицині (арніка гірська включена до європейської фармакопеї), гомеопатії, ароматерапії. Хімічний склад арніки надзвичайно концентрований і включає в себе:

тритерпеноїди, терпеноїди;
арніцин (4%);
арніколіди;
арніфолін;
ксанталонгін;
дитерпеновий лактон лоліолід;
сесквітерпенові лактони;
ефірну олію та жирні кислоти;
полісахариди, в тому числі інулін;
слизові речовини;
понад 20 флавоноїдів;
флавоноїдні глікозиди;
дубильні речовини;
ізомерні спирти;
гідроксикоричні кислоти;
органічні кислоти (молочну, фумарову, яблучну);
аскорбінову кислоту (вітамін С);
каротиноїди;
аміни;
холін;
бетаїн;
смоли;
карбогідрати;
кумарини;
гіркоти;
проціанідини;
цукри;
віск;
камедь.

Така насиченість корисними речовинами даної рослини дає можливість їй надавати дію:

жарознижувальну;
потогінну;
знеболювальну;
протизапальну;
діуретичну;
жовчогінну;
спазмолітичну;
седативну;
кардіотонічну;
кровоспинну;
антисклеротичну;
в’яжучу;
фунгіцидну;
протимікробну, бактеріостатичну;
цитостатичну.

Спектр застосування арніки дуже широкий. Завдяки своїй гемостатичній властивості ця лікарська рослина потрібна при кровотечах будь-якої етіології. Вона буде корисною при різноманітних гострих та хронічних станах, які супроводжуються вираженим больовим синдромом і запаленням (в тому числі травматичного, вірусного та бактеріального походження). Її застосовують в гінекології, гастроентерології, для профілактики вірусних захворювань. Арніка є одним із найпопулярніших рослинних засобів у спортивній медицині, її призначають у відновлювальний період після будь-яких пошкоджень тканин: при ударах, розтягненнях та інших травмах, при болях у м’язах і суглобах. Має заспокійливу дію, знімає набряк і біль, прискорює зцілення. Арніка застосовується при цілому ряді хвороб серцево-судинної системи та для їх профілактики. Вона має здатність покращувати роботу серцевого м’яза, прискорюючи ритм серця та збільшуючи його амплітуду. Рослина зміцнює і розширює коронарні судини, судини мозку, ефективна при порушеннях мозкового кровообігу. Препарати арніки включають до комплексних програм відновлення після інфаркту та інсульту. На серце та центральну нервову систему арніка у малих дозах має збуджуючий вплив, і седативний – у збільшених. Арніка є отруйною рослиною, тому вона не рекомендується для самостійного збирання і вживання, а от у складі перевірених фітопрепаратів, саме як еліксир Венотонік, принесе тільки користь.

Верба біла (Salix alba L., народні назви: іва біла, ветла, ракита, білотал, тальник) – крупне швидкоростуче дерево чи кущ із сімейства івових висотою 15-20 (до 30) м з величезною шатровидною кроною. Відрізняється товстим стовбуром, діаметр якого часто наближається до 1 м, а у деяких старих дерев може бути і більшим. Зовнішній вигляд дерева характеризується попелясто-сірою корою, що тріскається у нижній частині стовбура, черговими ланцетними листками, сріблясто-шовковими з однієї чи обох сторін. Верба біла – дводомна рослина, тобто на одних особинах розвиваються тільки чоловічі квітки, на інших – тільки жіночі. Суцвіття-сережки особливо привертають до себе увагу у квітні-травні, коли дерево приваблює бджіл, що поспішають зібрати нектар і пилок. У дикоростучому вигляді верба зустрічається майже на всіх континентах. Вона розповсюджена у багатьох районах Євразії, в тому числі в Україні, ставши невід’ємною частиною народної культури. Верба росте на сільських вулицях, коло ставків, у сирих лісах, на болотах, при дорогах. В долинах річок дерево утворює великі гаї, що можуть тягнутися на багато кілометрів. Адже верба – дуже вологолюбне і стійке до затоплень при розливах дерево. Греблі, обсаджені вербами, набувають додаткової стійкості. Через свої антисептичні якості верба – природний очищувач водойм. Рослині присвячували вірші ще поети античних часів, вона зображена в міфах і піснях як символ безперервності і постійності життя, є священною рослиною в багатьох релігіях. Деревина, кора і лоза верби широко застосовується в господарстві, гілки з листям – поживний корм для тварин. Лікарською сировиною служить кора верби. Традиційна медицина застосовує вербу білу, а народна – також і інші види. Всього сімейство івових нараховує близько 600 видів цієї рослини. Кора верби білої містить: дубильні речовини (3-11%), глікозид саліцин, флавони, вітамін С, смоли. Завдяки цим інгредієнтам препарати верби білої надають ефекти:

знеболювальний,
заспокійливий,
кровоспинний,
ранозагоювальний,
антисептичний,
жарознижуючий,
в’яжучий,
протималярійний,
антипаразитарний.

Цілющі якості кори іви білої використовує й офіційна медицина. З неї готували саліцилові жарознижуючі засоби – прототипи сучасної ацетилсаліцилової кислоти (аспірину), що отримують синтетичним шляхом. Також наукова медицина рекомендує вербу білу для лікування функціональних порушень серцево-судинної системи, тахікардії та ангіоспастичних болей. Рослину застосовують при запальних і больових синдромах різноманітної етіології, кровотечах, неврозах. Зовнішньо верба біла ефективна при хворобах епідермісу, в тому числі трофічних виразках, пролежнях, ранах. Препарати кори верби білої, в тому числі еліксир Венотонік, використовують для теплих ніжних ванн при болях в ногах у випадку варикозного розширення вен та при м’язовій втомі. Тривалість їх складає 20 хвилин, після чого потрібно відпочити. В літературі є свідчення, що верба біла позитивно впливає на тих, хто одужує після важкої хвороби і довгого постільного режиму – при слабкості ніг та дрижанні їх під час ходіння.

Гамамеліс віргінський (Hamamelis virginiana, чаклунський горіх, зимоцвіт) – рослина з сімейства гамамелісових, кущ висотою 6-8 м. Гамамеліс – справжня окраса саду, і милує око своїм яскравим незвичним зовнішнім видом. Зацвітає він дуже рано – в березні, а подекуди і в лютому жовтогарячими квітками, що мають приємний аромат і незвичну форму (довгасті кучеряві “пружинки”). Кора у цього куща сіра, з тріщинками від весняних заморозків, молоде листя – світло-зелене, а до осені воно також набуває вогняно-жовтих та червоних відтінків. Плоди гамамелісу (коробочки) дозрівають влітку, при цьому насіння з хрустом розкидається на кілька метрів. Цікаво, що на одному кущі можуть бути одночасно плоди двох сезонів. Походить гамамеліс з північноамериканського континенту, де його цілющими властивостями здавна користувалися індіанці. Зараз він зустрічається в Східній Азії, на Кавказі та багатьох інших місцевостях земної кулі. В культуру гамамеліс введений у 18 сторіччі, в європейських країнах його вирощують на плантаціях лікарських рослин, в парках і скверах. Хімічний склад рослини насичений і відрізняється наявністю кверцетина, галової та інших органічних кислот, глікозида гамамелітаніна (7-11%), ефірної олії, антоціанів, флавоноїдів, танінів, дубильних речовин. Завдяки таким біоактивним сполукам гамамеліс має дію:

загоюючу,
кровоспинну,
відновлюючу, регенеративну,
антиоксидантну,
заспокійливу,
протизапальну,
антибактеріальну,
антисептичну.

Цю лікарську рослину (її листя та кору) широко використовують фахівці як традиційної, так і народної медицини, гомеопати, ароматерапевти. Гамамеліс дуже часто включають до складу натуральних косметичних засобів (в тому числі і дитячих), адже він ідеально підходить для повсякденного догляду за будь-яким типом шкіри, особливо чутливу та проблемну. Надзвичайно ефективний гамамеліс і при найрізноманітніших хворобах та пошкодженнях шкіри – він очищає, відновлює, загоює і тонізує її. Це стає можливим завдяки здатності гамамеліса захищати епідерміс та інші тканини організму від пошкодження вільними радикалами. Традиційно він є популярним засобом для терапії варикозного розширення вен та його профілактики. Препарати гамамеліса допомагають зміцнити стінки великих судин, звузити їх. Вони мають властивість нормалізувати кровообіг, стимулювати відтік зайвої рідини, що зменшує набряк. Разом з цим гамамеліс покращує мікроциркуляцію та пружність стінок капілярів, і застосовується при судинній сіточці на шкірі тіла та обличчя, запобігає її появі. Рослину включають до комплексної терапії гемороїдальних, внутрішніх, маткових, післяпологових кровотеч, занадто рясних менструацій, при поганій згортуваності крові. Гамамеліс проявляє активність у відношенні до грибів роду кандида та стафілококу. А завдяки в’яжучим властивостям він ефективний при розладах травлення.

Буркун лікарський (інші назви – донник, липка, італійська трава, дикий хміль, на латині Melilotus officinalis L.) – дворічна трава із сімейства бобових. Буркун – невибаглива до умов, стійка до впливу навколишнього середовища рослина, що росте на луках, схилах ярів, вздовж доріг, в степу і лісостепу. Господарське значення буркуна дуже велике. Він є гарним медоносом, збагачує ґрунт азотом, деякі сорти – цінні кормові культури. Зелень буркуна має приємний запах, і покращує смак страв. З цієї ж причини він – частий компонент ароматерапевтичних, парфумерних і миючих засобів. Аромат буркуна обумовлений наявністю ефірної олії. Також у листі та стеблах міститься: до 16% білка, ліпіди, клітковина, кумарин, холін, похідні пурину, слиз, дубильні речовини, крохмаль, смоли, глікозиди, мелілотова кислота, азотисті сполуки, метиламін, білки, флавоноїди, цукри та інші біологічно активні речовини. Завдяки такому насиченому складу буркун володіє різноманітними цілющими властивостями. Дана лікарська рослинна сировина застосовується в якості анальгетичного (болевгамовуючого), спазмолітичного, ранозагоювального, протилихоманкового, протизапального, пом’якшувального, протисудомного, антикоагулянтного, гіпотензивного, седативного, відхаркувального засобу. Буркун є справжнім природним антибіотиком, він попереджає та знімає запалення будь-якої локалізації, знижує больовий синдром. Не дивно, що буркун із сивої давнини взяли на озброєння спеціалісти оздоровчих практик. Дана лікарська трава підвищує тонус венозних судин, захищає їх, покращує венозний кровообіг і мікроциркуляцію, нормалізує згортуваність крові. Завдяки цьому він потрібний при запаленні венозної стінки, варикозному розширенні вен, набряках і болях. Також буркун оптимізує роботу лімфатичних судин, печінки, покращує кровообіг органів черевної порожнини, периферичне і мозкове кровопостачання. Народна медицина здавна рекомендувала його у разі лікуванні подагри, ран, що довго не загоюються, при фурункульозі, наривах та окремих видах пухлин (після консультації лікаря чи валеолога), в якості пом’якшувальних примочок до молочних залоз при маститі та суглобів, уражених ревматизмом. Буркун входить до складу засобів від безсоння, ефективний при розладах діурезу, порушеннях роботи шлунково-кишкового тракту, при застудних захворюваннях органів дихання, оскільки сприяє відходженню мокротиння. З його лікарської сировини виготовляють також біогенні стимулятори, гомеопатичні препарати. Заготовляти буркун самостійно слід дуже обережно, при неправильній технології та дозуваннях він може бути отруйним. А от у складі дієтичних добавок, виготовлених за сучасними технологіями, приносить неабияку користь здоров’ю людини.

Каштан: існують різні його види, вони неоднакові за морфологічними якостями і господарським використанням. Ми будемо говорити про один з них – Кінський каштан звичайний (Aesculus hippocastanum L.). Це – потужне дерево із сімейства кінськокаштанових висотою до 25 м, з густою кроною і сірою корою на рівних товстих стовбурах діаметром до 1 м. Його листя – пальчастоскладні, великі, схожі на віяло, дуже декоративні. Квіти у кінського каштана зібрані у вертикальні пірамідальні суцвіття-мітелки, плід – шароподібна зелена коробочка, вкрита шипами, в якій знаходиться одне сім’я коричневого кольору. Батьківщиною кінського каштана є Балканський півострів, зокрема Греція, де це дерево утворює великі гаї у північній гірській частині країни. Його здавна широко розводять як гарне квітуче дерево, що дає густу тінь. Виведена величезна кількість садових форм, що відрізняються висотою дерев, формою крони, розмірами суцвіть, забарвленням квітів. Каштан кінський привабливий у будь-яку пору року, навіть взимку. Але особливо ефектний він навесні, під час цвітіння. Тому не дивно, що його охоче висаджують у міських парках і скверах. Місцями каштан дичавіє й утворює дикоростучі зарості. Розвивається рослина лише в достатньо зволожених місцях, на поливних і глибоких ґрунтах. В період засухи хворіє – листя каштана отримують опік і достроково опадають. У нашій місцевості він з’явився на початку 19 сторіччя, а нині є символом української столиці. Лікарською сировиною служать всі частини рослини. Для еліксиру Венотонік технологи Примафлора взяли квіти кінського каштана. В них містяться:

тритерпеноїди,
есцин (комплекс сапонінів),
феноли,
фенолкарбонові кислоти,
катехіни,
дубильні речовини,
глюкозид кумарину (ескулін),
флавоноїди,
альдегіди,
вітаміни В1, В2, С, К,
каротиноїди,
жирна олія.

Кінський каштан є профільним засобом при лікуванні захворювань судинного русла та для запобігання їм. Його біологічно активні речовини зменшують проникність кровоносних капілярів, нормалізують реологічні властивості крові, збільшують кровонаповнення вен та їх тонус, особливо якщо є порушення венозної прохідності. У народі ці властивості були помічені давно, тому каштан часто згадувався у старовинних збірниках лікувальних рецептів, “травниках”. В сучасній медичній практиці також застосовується цілий ряд препаратів, виготовлених на основі кінського каштана чи з його додаванням. Він надзвичайно ефективний при варикозному розширенні вен, геморої і виразках гомілки, що виникають при спазмах вен, а також для профілактики їх тромбування під час пологів та у післяопераційному періоді. Потужну дію кінського каштана на серцево-судинну систему організму завдяки речовинам есцин та ескулін, що містяться в ньому, а також поняття “турбулентності крові”, “ефект перетинання екватора” та інші ексклюзивні напрацювання, глибоко дослідили валеологічні школи Африки. Детальніше питання доказової бази ефективного використання кінського каштана в працях сучасних вчених висвітлені у книзі В.В. Малецького “Натуральна фізіологія здоров’я. Поговоримо про секрети медицини” видавництва нашої компанії.

Медична п’явка (на латині Hirudo medicinalis) – вид п’явок (кільчастих червів, паразитів-гематофагів, що харчуються кров’ю людини і тварин). Зі стародавніх часів її корисні властивості були відомі цілителям і застосовувались ще в Стародавніх Єгипті, Римі, Греції, Китаї для лікування найрізноманітніших недугів. Хоча терапія п’явками – один з найбільш давніх медичних методів, та механізм її дії до кінця не вивчений і зараз. На даний момент практичним застосуванням медичної п’явки, екстракту, виділеного з неї, препаратів на його основі займаються науки гірудологія та гірудотерапія. Гірудотерапія включена до арсеналу доказової медицини. Лікувальний ефект медичної п’явки засновується на її слині, що містить біоактивні речовини. Секрет слинних залоз п’явки містить комплекс ферментів (білків і пептидів) та інших сполук (всього більше 100), які і визначають широкий спектр цілющих властивостей гірудотерапії. Основні з них:

гірудин (розріджує кров і має антитромбозний ефект, є інгібітором тромбіну – фермента, який відповідає за згортання крові; знімає запалення, проявляє активність у відношенні до хвороботворних бактерій);
калін;
бделліни: трипсин, плазмін, акрозин (мають протизапальну дію);
егліни;
гіалуронідаза, колагеназа (покращують проникність тканин для активних речовин, мають бактерицидну та протинабрякову дію, покращують транспортування гірудину в місце запалення);
дестабілаза (сприяє розчиненню наявних тромбів), ліпаза, оргілаза;
гістаміноподібні речовини.

Завдяки цим складовим екстракту медичної п’явки притаманна дія:

антисептична,
протизапальна,
бактеріостатична,
протиішемічна,
антигіпоксична,
гіпотензивна,
імуностимулююча,
лімфодренажна,
протизастійна,
антисклеротична,
антикоагулянтна,
тромболітична,
протинабрякова,
знеболювальна (анальгезуюча),
репаративна, регенеруюча.

Екстракт п’явки медичної зменшує в’язкість крові, покращує кровообіг тканин, посилює їх постачання киснем та поживними речовинами. Він має здатність нормалізувати кровопостачання капілярів, допомагає позбутися судинних “зірочок”. Екстракт допомагає у регенерації та зміцненні стінок венозних судин, розширює їх. Наслідком цього є розсмоктування тромбів, нормалізація артеріального тиску. Завдяки медичній п’явці зменшуються спазми м’язів та судин, болі, набряки, відчуття втоми кінцівок. Традиційно препарати на основі екстракту п’явки використовуються при лікуванні хвороб серцево-судинної системи: варикозу, тромбофлебіту, геморою, трофічних виразок, атеросклерозу, ішемічної хвороби серця, стенокардії, серцевої недостатності, вегето-судинної дистонії, гіпертонічної хвороби. Екстракт призначають для ефективного та швидкого відновлення після перенесених інсульту чи інфаркту міокарда, зняття венозного застою у тканинах. Також він потрібен з метою покращення загального самопочуття, сну, апетиту, як профілактика передчасного старіння. Медична п’явка покращує обмін речовин, роботу імунної системи, захищає організм від інфекційних агентів, в тому числі в період підвищених вірусних навантажень. Лікарі рекомендують екстракт п’явки для покращення клінічної картини при дерматологічних і косметологічних проблемах шкіри, захворюваннях центральної та периферичної нервової системи, органів дихання, травлення, опорно-рухового апарату, урологічної, гінекологічної сфер, щитоподібної залози.

Бджолине обніжжя (квітковий пилок) – це багатофункціональний продукт рослинно-бджолиного походження. Йому властива висока концентрація біологічно-активних речовин, унікальні лікувальні та споживчі властивості. Обніжка є сукупністю пилкових зерен насіннєвих рослин, що зібрані бджолами й оброблені секретом їх слинних залоз. Хімічний склад бджолиного обніжжя дуже насичений, на нього впливає час і місце збору, погода, вид рослин та інші фактори. В обніжці містяться:

близько 30% високоякісних білків – повний комплекс амінокислот (включаючи всі незамінні);
вуглеводи (глюкоза, фруктоза, цукроза);
ферменти (амілаза, інвертаза, АТФ, каталаза та інші);
вітаміни (групи В, С, Д, Е, Р, РР, К);
мінерали: калій, фосфор, кальцій, залізо, магній, мідь, хром, марганець, йод, цинк;
органічні (оцтова, мурашина) та нуклеїнові кислоти, дезоксирибоза, нуклеопротеїди;
жирні кислоти (ліноленова та лінолева);
біоелементи, що регулюють фолікулярні гормони (естроген) при гінекологічних захворюваннях та порушеннях менструального циклу;
ліпіди та ліпоїди – жироподібні речовини (лецитин);
тритерпенові, фенольні сполуки (фенолокислоти, флавоноли, лейкоантоціани, катехіни та інші);
целюлоза, коферменти, ензими, пектини, фітонциди, пігменти, стимулятори росту та багато інших біологічно активних речовин.

Бджолине обніжжя широко використовується у виробництві концентрованих продуктів харчування, вітамінних добавок, лікарських препаратів, косметики, в народній медицині. Бджолиному обніжжю властиві ефекти:

тонізуючий, адаптогенний, імуностимулюючий, що є актуальним у період епідемій вірусних захворювань;
антибактеріальний (в т.ч. по відношенню до сальмонели, стафілококу, стрептококу, пневмококу та специфічним інфекціям, що передаються статевим шляхом);
протизапальний, знеболюючий, анаболічний;
регенеративний, репаративний;
омолоджуючий;
антисклеротичний;
антиоксидантний, радіопротекторний, онкопротекторний;
антианемічний;
кардіотонічний.

Бджолине обніжжя (пилок):

Покращує загальний стан організму, апетит, відновлює нормальну вагу, збільшує стійкість до стресових ситуацій, допомагає відновитись після вимушеної гіподинамії, тривалих захворювань, інтоксикації, операцій.
Підсилює фізичну та розумову активність, настрій.
Нормалізує діяльність травної, нервової, імунної, ендокринної, сечостатевої системи як у дорослих, так і у дітей.
Відновлює статеву функцію, збільшує рівень фертильності, у жінок нормалізує менструальний цикл.
Відновлює функцію печінкової тканини.
Покращує обмін речовин, зокрема, ліпідний, що актуально у питаннях регуляції ваги.
Нормалізує формулу крові, збільшує кількість гемоглобіну та еритроцитів, знижує рівень холестерину та цукру, природно нормалізує згортання (поступово знижує індекс при згущенні крові).
Покращує судинну регуляцію, пом’якшує прояви вегето-судинної дистонії.
Стимулює фізіологічний ріст тканин, нормалізує обмінні процеси.
Показаний для застосування вегетаріанцям, спортсменам у періоді інтенсивних тренувань або відновлення, людям похилого віку, дітям.
Омолоджує організм та уповільнює процеси старіння.

Комплексна дія еліксиру Венотонік на серцево-судинну систему:

Посилює наповнення вен кров’ю, прискорює венозний кровообіг та мікроциркуляцію, запобігає венозному застою, покращує кровопостачання периферичних судин.
Працює зі збоями в порушенні гемодинаміки, вирівнюючи і утримуючи природні процеси руху крові в судинному руслі.
Попереджає формування стазів (карманів, просвітів) – застійних ділянок у судинах, які виділяються із загального току крові, і в яких практично не діє насосна функція кровообігу. Забезпечує процеси за принципом зворотної сили руху, які дозволяють повернути застійну кров у загальне русло, внаслідок чого кармани (венозні вузли) зменшуються чи зовсім зникають.
Має протиішемічний, кардіопротекторний, нейропротекторний, ендотеліопротекторний (захищає стінки судин), антигіпоксичний (зменшує кисневу недостатність) ефекти.
Впливає на білковий склад крові, а саме на кількість в ній білка фібриногену, підвищує продукцію антитромбіну, тим самим знижує в’язкість і згортуваність крові, запобігає утворенню тромбів та емболій.
Виводить надлишки рідини з організму, запобігає набрякам серцевого та ниркового походження.
Покращує лімфодренаж, перешкоджає лімфостазу.
Ефективно протидіє варикозу в будь-яких проявах. Показаннями для призначення є профілактика та комплексна терапія варикозного розширення вен, флебіту, тромбофлебіту (в тому числі післяпологового), тромбозу коронарних судин, міокардиту, серцевої недостатності, стенокардії, кардіосклерозу, ішемічної хвороби серця, геморагічного діатезу та інших судинних збоїв, порушень кровотоку, захворювань серця.
Природньо регулює артеріальний тиск, потрібен при гіпертонічній хворобі.
Вирівнює серцевий ритм.
Знижує рівень холестерину в крові, запобігає розвитку атеросклерозу, сприяє очищенню судин від холестеринових відкладень.
Систематичний прийом препарату дозволяє значно знизити ризик виникнення крововиливів у мозок, серце, сітківку ока.
Має вазопротекторну дію, запобігає крихкості та збільшеній проникності капілярів, капілярним крововиливам.
Потрібен у період відновлення, якщо крововиливи різного роду все ж стались; для покращення стану, ефективної і якнайшвидшої реабілітації після інсульту, інфаркту міокарда.
Діє як допоміжний кровоспинний засіб при носових, внутрішніх, зовнішніх (від поранень) кровотечах, а також маткових кровотечах, що виникають у клімактеричний період або через інші причини непухлинної природи.
При гемороїдальних кровотечах застосовується внутрішньо та місцево (у вигляді компресів та зрошень).

Болевгамовуюча, протизапальна дія компонентів еліксиру Венотонік дозволяє успішно використовувати його для відновлення після травм та при посттравматичних ускладненнях: переломах кісток, вивихах, розтягненнях сухожиль та зв’язок. Препарат прибирає болі у м’язах, що робить його незамінним для спортсменів у період активних тренувань, змагань та для забезпечення ефективної суперкомпенсації. При гематомах і забиттях він має розсмоктуючу дію. Показаний Венотонік і при запальних та обмінних захворюваннях опорно-рухового апарату – ревматизмі, артриті, подагрі, люмбаго (прострілі). Крім прийому у вигляді дієтичної добавки, фітоексперти рекомендують засіб і місцево у розведенні (1:1‑1:10 – в залежно від зони застосування та патології) як компреси, примочки, ванночки.

Інгредієнти еліксиру мають властивість регенерувати епідерміс, загоювати рани, проявляти активність у відношенні до бактеріальної та грибкової флори. Отже, він входить і до складу оздоровчих програм при хворобах шкіри. В першу чергу це – трофічні виразки внаслідок варикозних процесів, а також нейродерміт, атиповий дерматит і його ускладнення, нариви, фурункульоз, екзема, карбункули, лишай, бородавки, гнійничкова висипка, акне. Застосовується Венотонік і при пелюшковому дерматиті у немовлят, пролежнях у лежачих хворих, старечій гангрені. Препарат підвищує місцевий імунітет шкіри, проявляє ефективність для загоєння герпетичної висипки та проявів вітряної віспи. Відзначають користь еліксиру і при пошкодженнях дерми: невеликих ранах, порізах, саднах, укусах комах, обмороженнях та опіках. Також даний фітозасіб сприяє відновленню шкіри від сонячних опіків та надмірної засмаги. Венотонік покращує структуру шкіри, її пружність, зменшує дрібні зморшки, запобігає лущенню, живить, зволожує, тонізує та освіжає суху і зрілу шкіру. При проблемному і жирному типах шкіри він забезпечує дезодоруючий, пом’якшуючий ефект, зменшує секрецію сальних залоз, прибирає надлишок себуму, стягує розширені пори, запобігає появі запалень. Протинабрякові властивості складових еліксиру дозволяють прибирати пастозність, темні кола під очима, покращити колір обличчя та загальний зовнішній вигляд шкіри. Додавання фітокомплексу до антицелюлітної косметики активізує роботу лімфосистеми, сприяє відтоку крові та застою лімфи, надлишкової рідини з глибоких шарів шкіри, позбавляє від “апельсинової кірки”. Венотонік відновлює шкіру після воскової депіляції та інших косметичних процедур, сприяє її швидкому загоєнню. Косметологи застосовують його і при мозолях, надмірній пітливості рук та ніг. Себорейний дерматит, свербіння шкіри голови, лупа, надлишкове випадіння волосся – в цих випадках еліксир також полегшує стан та прискорює досягнення стійкої ремісії. Через здатність покращувати кровообіг у слизових оболонках наш натуральний комплекс потрібен для полоскання ясен, порожнини рота та горла при запальних чи інфекційних процесах.

При кон’юнктивіті ним (у розведенні 1:2-1:5 у дорослих та 1:10 у дітей після консультації валеолога) промивають очі. Внаслідок здатності налагоджувати мозковий кровообіг та кровопостачання зорового апарату Венотонік комплексно покращує зір.

Еліксир регулює тонус центральної нервової системи, знижує рефлекторну збудливість кори головного мозку та інших його відділів, чинить стимулюючий ефект на роботу спинного мозку. Він має заспокійливу та протисудомну дію, застосовується при судомах, епілепсії, невралгіях. Препарат полегшує стан при головних болях, мігренозних станах, неврозах, неврастенії, порушеннях сну, безсонні. Також Венотонік виступає як частина супутньої терапії при роботі з тютюновою та алкогольною залежністю.

Завдяки своєму потужному складу еліксир сприяє збільшенню кількості лейкоцитів у хворих на лейкопенію на фоні променевої терапії. Також він знижує схильність до утворення пухлин в організмі.

Фітокомплекс має здатність виводити з організму радіонукліди, очищувати печінку та селезінку від токсичних речовин. Венотонік надає м’яку жовчогінну дію, потрібен при порушеннях відтоку жовчі, холециститі, холангіті, гепатиті, жовчнокам’яній хворобі, жовтусі. Корисний він і в комплексних призначеннях при гастриті, гастродуоденіті, цукровому діабеті, запальних хворобах кишечника, хронічному коліті, ентероколіті, паразитарних інвазіях. Через свою в’яжучу і протизапальну дію може використовуватися у разі кишкових розладів, дизентерії, хронічних проносів та діареї мандрівника.

Еліксир необхідний при запаленні сечостатевих органів; кровотечах, пов’язаних із ними; у післяпологовому періоді, щоб запобігти розвитку сепсису; менструальних кровотечах і занадто рясних менструаціях (внутрішньо і зовнішньо – у вигляді тампонів, спринцювань). Венотонік полегшує стан у передменструальному періоді. У англомовних джерелах є свідчення, що складові еліксиру окремо та у синергії покращують клінічну картину при фіброзній мастопатії, жіночому та чоловічому клімаксі, простатиті, еректильній дисфункції, аденомі передміхурової залози, безплідді у чоловіків та жінок.

Валеологи рекомендують полоскати горло еліксиром Венотонік у розведенні 1:2-1:5 при перших ознаках застуди. Він знімає набряк мигдалин, біль, прискорює відходження слизу. Тому його варто застосовувати при запальних і вірусних захворюваннях верхніх дихальних шляхів і легень: лихоманкових станах, кашлі різноманітного походження, риніті, задишці, бронхіті, ларингіті, плевриті, коклюші, малярії, грипі (в тому числі атипових штамах).

Протипоказанням до вживання еліксиру Венотонік служить індивідуальна непереносимість його компонентів. При наступних станах перед прийомом препарату доцільно пройти обстеження організму за допомогою медико-діагностичного комплексу Медбіотех та/чи отримати рекомендації фахівця у сфері оздоровлення:

вагітність і період лактації;
гостра фаза захворювань нирок та органів травлення;
цироз печінки;
виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, гастрит з підвищеною секрецією шлункового соку;
некомпенсоване порушення згортуваності крові, гемофілія, геморагічний діатез, кровотечі, інші хвороби крові і органів кровотворення;
виражена гіпертонічна чи гіпотонічна хвороба;
наявність злоякісних пухлин в організмі;
пацієнти, що знаходяться на діалізі.

Також індивідуальна консультація потрібна тим, хто одночасно приймає фармакологічні гіпотензивні препарати та коагулянти.

Користуйтеся потужною силою природи і натуральних засобів Примафлора та будьте здорові!

Володимир Малецький, scientic doctor
Спеціально для ТМ “Примафлора”