Еліксир "Легка хода"

Кісткова-м’язова система (MSS: musculoskeletal system) – основний каркас організму, що надає йому форму, забезпечує опору і можливість пересування в просторі та захищає внутрішні органи. MSS складається з різних частин, які фіксуються та взаємодіють між собою: кісток, м’язів, зв’язок, сухожиль. Більшість кісток з’єднані між собою за допомогою суглобів. Опорно-руховий апарат людини бере участь у метаболізмі, зокрема в мінеральному обміні. Від узгодженої взаємодії даної системи залежить робота внутрішніх органів, їх нормальне функціонування і навіть критичне для підтримки життєдіяльності організму: так, наприклад, м’язи забезпечують перистальтику травної системи, процес дихання та інше.

Для здорового опорно-рухового апарату постійно необхідний раціон харчування зі збалансованою кількістю вітамінів, мікро- та макронутрієнтів, хондропротекторів, білків, Омега-3 кислот та інших біологічно активних речовин.

Про важливість мінеральних факторів більш детальніше – у нашій статті: Мінерали в продукції ТМ «Примафлора».

Перевірити, чи достатньо тих чи інших мінералів та вітамінів можна за допомогою тестування під час обстеження організму за допомогою багатопрофільного медико-діагностичного комплексу MedBioTech.

Не обійтися й без оптимального фізичного навантаження (відповідного можливостям кожної конкретної людини), раціонального режиму праці та відпочинку. Важливо не допускати перевантажень і травм, вчасно усувати їх наслідки. Негативно на стан суглобів, хребта та м’язів впливають інфекційні агенти (вірусні, бактеріальні або грибки), неспроможність адаптуватися до підвищених стресових чинників, алергічна настороженість організму, інтоксикація важкими металами, радіологічне опромінення тощо. До порушень в роботі кістково-м’язової системи можуть призвести і гормональний дисбаланс, надлишкова маса тіла, генетичні фактори.

Відзначимо лише деякі із відомих захворювань кістково-м’язової системи:

Артроз – хронічна хвороба суглобів, яка частіше виникає у літньому віці, але при ряді обставин – і у молодшому. Характеризується деформацією, потоншенням чи руйнуванням хряща і супроводжується вираженим больовим синдромом та зниженням рухливості суглобів.
Артрит і поліартрит – запальні хвороби суглобів, що виникають через травми, інфекції, порушення обміну речовин.
Ревматоїдний артрит – аутоімунне захворювання, яке, як правило, виникає внаслідок стресових факторів, травм, інфекційних агентів, спадковості. Хворіють частіше жінки молодого і середнього віку.
Остеопороз – зменшення щільності кісткової тканини, що веде до підвищеної ламкості кісток.
Остеохондроз – ураження міжхребцевих дисків, що призводить до вираженого і тривалого больового синдрому.
Остеомієліт – запалення кісткового мозку, що розповсюджується на кісткову тканину. Частіше хворіють чоловіки.
Подагра – виникає внаслідок порушення обміну речовин, при якому спостерігається підвищення рівня сечової кислоти і відкладення сольових фракцій у суглобах та нирках.
Міжхребцева грижа (кила) – випинання (випадання) міжхребцевого диску у хребетний канал як наслідок порушення цілісності фіброзного кільця. У ряді випадків потребує обов’язкового хірургічного лікування.
Ревматизм – системна запальна хвороба сполучної тканини з переважною локалізацією патологічного процесу у тканинах суглобів та серця.
Хвороба Бехтерєва (анкілозивний спондиліт) – запальне захворювання суглобів хребта, через яку поступово обмежується рухливість і відбувається їх зрощення.
Радикуліт – неврологічний синдром, який виникає через ураження корінців спинномозкових нервів. Часто супроводжується значним больовим синдромом, порушенням чутливості та рухливості.
Міозит – запальне ураження скелетних м’язів. Буває гострим і хронічним.
Бурсит – запалення сполучної тканини між сухожиллям та кісткою.
Пухлини кісткової тканини, як доброякісні, так і злоякісні.

Опорно-руховий апарат часто страждає від травм: побутових, виробничих та спортивних. Серед них: переломи, забиття, розтягнення зв’язок. Існують також порушення, які розвиваються впродовж тривалого часу через малорухливий спосіб життя, або навпаки, фізичне перевантаження, неправильне положення тіла під час сну, нераціональні умови праці тощо.

Фітотерапія – один з ефективних, перевірених і безпечних методів, який допоможе здійснити раціональну профілактику та стати частиною комплексної програми оздоровлення при ряді захворювань кістково-м’язової системи, суттєво підвищити якість життя людини. Так, для покращення функцій опорно-рухового апарату призначений еліксир Легка хода – сучасна розробка технологів ТМ Примафлора. Цей натуральний препарат включає ретельно підібрані рослинні компоненти, їх потужна синергетична дія дає можливість:

відновлювати сполучну тканину на клітинному рівні;
позбавити больового синдрому або значно послабити його;
зняти запалення;
покращити кровопостачання та живлення тканин суглобів;
нівелювати набряк, вивести зайву рідину;
попередити передчасне “зношення” суглобів;
покращити їх рухливість;
збільшити м’язову масу, зміцнити м’язи;
покращити витривалість при фізичних навантаженнях;
розслабити затиснуті м’язи, зняти їх спазм;
захистити від потенційних ускладнень.

Активні компоненти еліксиру Легка хода:

Босвелія (лат. – Boswellia) – невелике дерево з покрученим стовбуром і звисаючим гіллям, належить до сімейства бурзерових. Всього існує близько 30 видів босвелії. Ростуть вони в Індії, Африці, на Близькому і Середньому Сході. Інша її назва – індійський ладан. Основний активний компонент рослини – босвелієва кислота, одна з тритерпенових кислот. Вона здатна пригнічувати активність медіаторів запалення в організмі. Серед інших інгредієнтів: дитерпени, інцензол та ацетат інценсолу. Дія екстракту босвелії на організм людини: очищаюча, омолоджуюча, антисептична, антибактеріальна, загоююча, протинабрякова. В різних фармакологічних формах екстракт босвелії використовують для лікування хронічних запальних процесів різноманітної етіології. Дану речовину валеологи називають рослинним аналогом нестероїдних протизапальних засобів від болю, дискомфорту та запалення в суглобах. Проведені експериментальні дослідження босвелії свідчать, що даний рослинний екстракт знижує припухлість і вираженість больового синдрому в тазостегнових та колінних суглобах, підвищує ступінь їх згинання, а також збільшує можливість ходьби на віддалені відстані. Збільшення дозування босвелії призводить до покращення фізичних можливостей, а також зниження концентрації в крові ферменту, що руйнує хрящову тканину. Рослина проявляє ефективність, якщо має місце ревматоїдний артрит, остеоартрит та інші специфічні патології суглобів. Крім того, босвелія нормалізує роботу нервової системи, шлунково-кишкового тракту (наприклад, при виразковому коліті), застосовується для профілактики і лікування бронхіальної астми. Босвелія оздоровлює шкіру при запальних процесах, псоріазі, екземі, вугровій хворобі, відновлює епідерміс після опіків та механічних пошкоджень. Екстракт босвелії – частий компонент косметики для шкіри та волосся. Тривають наукові дослідження рослини стосовно її протипухлинного потенціалу. Є дані, що босвелія гальмує розвиток атипових клітин. Препарати босвелії є природними антидепресантами: вони допомагають пристосуватись до стресів та покращити настрій.

Брусниця (Vaccіnіum vіtіs-іdaea L.) – вічнозелений невисокий гіллястий кущ із сімейства вересових. В кулінарії та сільському господарстві цінують ягоди брусниці. У фармакології у вигляді відвару, настою, чаю використовують і листя цієї рослини, оскільки хімічний склад його дуже насичений. Основними біоактивними речовинами листя брусниці є різноманітні глікозиди (арбутин, метиларбутин, мелампсорин, салідрезид), кислоти (хінна, виннокам’яна, урсолова, галова), дубильні речовини, мінерали (головний з яких – марганець). Визначає лікувальну цінність листя брусниці глікозид арбутин. Протизапальні, протигнильні, протимікробні властивості роблять препарати брусниці ефективними при поліартриті, остеохондрозі, ревматизмі, подагрі. Вона потрібна при відкладенні конкрементів різних типів у суглобах та хребті.

Брусниця має здатність розм’якшувати сечокислі солі, прискорювати їх виведення з організму. Листя входять до складу сечогінних зборів, їх екстракт застосовують при каменях у нирках, а також хворобах сечового та жовчного міхура, широко використовують як в’яжучий засіб при шлункових недугах, цукровому діабеті, заварюють замість чаю як тонізуючий засіб. Є дані, що листя брусниці мають унікальні протипухлинні якості. Завдяки поліфенолам дана лікарська рослина має виражені антиоксидантні, антимутагенні якості (захищає від порушення генетичного коду та змін спадкової інформації, викликаних хімічними та фізичними агентами, такими як свинець чи радіоактивні речовини).

Бузина (Sambucus nigra, самбук, буз, бездерево) – добре знайома нам рослина пижмівкових. Це – великий кущ або дерево, що росте у садах і парках, біля доріг, в балках, над річками, в підліску листяних лісів. Всього існує близько 20 видів бузини, вони розповсюджені в помірних та субтропічних широтах обох півкуль. Бузина відрізняється глибокою бороздчатою корою попелясто-бурого кольору, запашними суцвіттями жовтувато-білих квітів, фіолетово-чорними соковитими ягодами. Дерево відштовхує тварин і комах через специфічний запах, одночасно з цим воно – гарний медонос. Деревина бузини використовується в промисловості, ягоди – в кулінарії для виготовлення напоїв та кондитерських виробів. В старовину ягодами бузини фарбували шовкові тканини. Здавна у народній, а тепер – і в науковій медицині ця рослина має широке розповсюдження та різноманітне застосування. З лікувальною метою валеологи використовують усі частини рослини: до еліксиру Легка хода включені її листя та ягоди. У різних частинах бузини містяться: дубильні речовини; пектини; ефірна олія; валеріанова, яблучна, оцтова, хлорогенова, хінна кислоти; смоли; терпеін; глікозид самбунігрин; альдегіди; каротин і каротиноїди; вітаміни В1, В2, С; холін; цукри; фітостерин; антоціанові глікозиди. Бузина цінується в якості потогінного, сечогінного, відхаркувального, протизапального, легкого послаблюючого засобу. Традиційно бузина – ефективний засіб при обмінних і запальних процесах кістко-м’язової системи: подагрі, ревматизмі, артритах. Часто застосовується при застудних, лихоманкових станах, кашлі. Фітозасоби, що включають бузину, посилюють жовчовиділення, сприяють покращенню перистальтики кишківника, а також вони потрібні при обмінних порушеннях, таких як цукровий діабет, при захворюваннях нирок, порушеннях сольового обміну, невралгіях. Бузину традиційно включають до складу полоскань при запаленні слизової оболонки порожнини рота та ясен, вушному болю. Корисна вона і при опіках, гемороїдальних шишках, пролежнях, бешисі.

Золотий вус (інші назви – Callisia fragrans, каллізія запашна, домашній женьшень) – рослина з сімейства комелінові. Зараз її широко культивують як декоративну через привабливий зовнішній вигляд. А походить золотий вус із субтропічних та тропічних регіонів земної кулі. В Україну калізія потрапила в кінці 19 сторіччя. Вона являє собою багаторічну вічнозелену траву з двома видами пагонів. Одні з них – це високі, м’ясисті стебла з листям темно-зеленого кольору. Від них горизонтально відходить інший тип – так звані вусики. Квіти калізії мають ніжний солодкий запах, проте в домашніх умовах рослина розквітає рідко. Лікарською сировиною є листя і стебла. Золотому вусу притаманний цілий ряд цілющих ефектів:

антиоксидантний,
протипухлинний,
седативний,
діуретичний,
жовчогінний,
спазмолітичний,
протиалергічний,
протизапальний,
загоюючий, регенеруючий,
антисклеротичний,
антитоксичний,
протимікробний,
антибактеріальний широкої дії: вченими доведено, що екстракт золотого вуса при системному застосуванні здатний повністю вивести з організму Хелікобактер – бактеріальний агент, який викликає виразкові захворювання шлунково-кишкового тракту.

Такий різноманітний спектр оздоровчих якостей стає можливим завдяки вмісту в сировині золотого вуса комплексу біоактивних речовин, серед них: глікозиди; сапоніни; пектини; фітостероли; дубильні речовини; алкалоїди; флавоноїди – кемпферол та кверцетин; мінерали: залізо, хром, сірка, калій, мідь, нікель, кальцій, марганець, цинк; фітонциди; вітаміни групи В, А, С, РР; катехіни; бета-ситостерол; амінокислоти: триптофан, лізин, метіонін. Препарати калізії оздоровлюють організм і полегшують стан при ряді патологій. Вони знімають больовий синдром різної локалізації, загоюють пошкоджені тканини, сприяють швидшому лікуванню переломів, синців, опіків. Золотий вус входить до програм комплексної терапії при болісних відчуттях, скутості у суглобах, остеохондрозі. Рослина нормалізує обмін речовин, регулює гормональний баланс завдяки естрогеноподібній активності, а завдяки потужним абсорбуючим властивостям вона очищає організм. Все це дає можливість знизити зайву вагу, оздоровити шлунково-кишковий тракт, надати допомогу при цукровому діабеті, інших ендокринних порушеннях. Золотий вус покращує захист імунної системи, протистоїть алергії та новоутворенням, запобігає швидкій стомлюваності. Препарати калізії очищають стінки судин, поліпшують роботу серця, дихальної системи, здоров’я шкіри. Є дані, що золотий вус проявляє ефективність у комплексній терапії залежностей.

Хрін звичайний (Armoracia rusticana Gaertn.) – крупна багаторічна трав’яниста рослина із сімейства хрестоцвітних. Відрізняються товстими м’ясистими розгалуженими коренями, що глибоко проникають у землю, великим овальним листям темно-зеленого кольору, на якому виразно виділяються жилки. Квіти хрону – дрібні, білі, із запашним своєрідним ароматом. Розмножується рослина вегетативним способом, за рахунок кореневих пагонів. При механічному розриванні коренів відрізок легко відростає, і дає початок новій особині. Також хрін – дуже морозостійкий. Такою стійкістю і витривалістю рослина ділиться і з людьми. У дикоростучому і здичавілому вигляді хрін зустрічається у багатьох регіонах світу, переважно на звалищах, пустках, по берегах водойм, в садах та городах. Відомо, що у країнах Середземномор’я хрін культивують ще з початку нової ери. Тепер його також вирощують у ряді країн світу. Листя і коріння хрону широко використовуються в кулінарії у вигляді приправи, пряності, компонента соусів, для консервування продуктів. Гострий смак хрону надає гірчичний глікозид синігрин. При розщепленні він виділяє алілову ефірну олію, яка визначає характерний запах. Серед інших інгредієнтів: білки (в т.ч лізоцим); вуглеводи; вітаміни А, С, групи В, РР; мінерали: калій, кальцій, магній, фосфор, мідь. Завдяки ним хрону звичайному притаманні жовчогінний, сечогінний, протимікробний, бактерицидний ефекти. Травники і лікарі рекомендують хрін при широкому спектрі недуг. Серед них: гастрити з пониженою кислотністю, захворювання печінки, хвороба Боткіна, сечокам’яна хвороба, атеросклероз, ларингіт, бронхіальна астма. При зовнішньому застосуванні екстракт хрону приходить на допомогу при неалергічному нежитю, гнійному запаленні вух, отиті, гнійних ранах, порізах, виразках, себореї. У косметології рослина відома для позбавлення від пігментних плям, при алопеції. Та все ж основний напрямок лікувального використання хрону – хвороби опорно-рухового апарату. Попереково-крижовий радикуліт, м’язові болі у суглобах, спині і попереку, ревматизм, подагра, запалення суглобів та інші недуги – сфера дії цієї корисної пряності.

Лопух, реп’ях лікарський (Arctium lappa L.) – доволі розповсюджена в різних регіонах світу, включно з нашими широтами, рослина. Багато сторіч люди застосовують всі її частини з лікувальною метою. Лопух має протизапальні, ранозагоюючі, очищаючі властивості. Діапазон його впливу на організм дуже широкий – від оздоровлення жіночої та чоловічої сечостатевої системи і органів травлення до захисту імунної системи, кровотворення, опорно-рухового апарату і потужних цитостатичних якостей. Такий вплив пояснюється переліком активних компонентів реп’яха. В ньому містяться аскорбінова та кавова кислота, смоли, мінерали (калій, кальцій, залізо), жирні та ефірні олії, насичені і ненасичені жири, слиз, полісахариди, поліфеноли, флавоноїди, інулін та інші біоактивні речовини. Лопух має сильну антиоксидантну активність, здатен значно знижувати рівень запалення в тканинах, нормалізувати склад крові. Він покращує зовнішній вигляд і здоров’я шкіри, волосся, нігтів, допомагає при сезонному авітамінозі. При лікуванні опорно-рухового апарату лопух особливо стане в нагоді в комплексних програмах терапії аутоімунних та запальних процесів, таких як ревматоїдний артрит, остеомієліт, бурсит та інші.

Перстач (Potentilla alba, лапчатка, п’ятилистник), сімейство розоцвітні, – багаторічна рослина, що має повзуче кореневище, п’ятипальчасті волосисті листки сріблястого кольору, досить крупні білі квіти на довгих квітконіжках. Квітне перстач наприкінці весни – на початку літа. Ареал розповсюдження перстача білого – центр та частково південь Європи. В Україні його можна зустріти на Поліссі, в лісостепових зонах, передгір’ях Карпат. Дана трава віддає перевагу ґрунтам, бідним на поживні речовини, поширена у лісах, на узліссях, луках та чагарниках. Через інтенсифікацію діяльності людини перстач білий стає все більш рідкісним, і нині занесений до ряду регіональних Червоних книг. Рослину намагаються культивувати спеціально, адже її користь для людини важко переоцінити. Лікувальні властивості перстача описані ще в середньовічних європейських травниках. Дія на організм дуже різноманітна: в’яжуча, антибактеріальна, антисептична, ранозагоююча, гемостатична, гіпотензивна, кровоочисна, антиоксидантна. Такі потужні ефекти обумовлені складом сировини перстача, яка включає: кверцетин та інші флавоноїди; фенолкарбонові кислоти; амінокислоти; сапоніни; глікозиди; дубильні речовини; макро- и мікроелементи (йод, селен, залізо, кремній, цинк, алюміній, магній. Основною діючою речовиною є альбінін, який має тиреотропну властивість. Народна медицина використовує перстач білий у вигляді настоянок, мазей, відварів. Він добре поєднується з іншими рослинами. Перстач – один з найвідоміших натуральних засобів для тих, хто стикається з підвищеним радіологічним навантаженням та/або проживає в зонах з несприятливим екологічним фоном, а також регіонах з йододефіцитом. Широко застосовується при патологіях щитоподібдної залози, зокрема гіперплазії, тиреотоксикозу, гіпертиреозу, а також для профілактики цих станів. Перстач регулює обмін речовин, проявляє ефективність при подагрі, ревматизмі, остеопорозі. Призначення перстачу білого полегшує стан при проблемах травної системи (діареї, дизентерії, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки). Рослина помірно знижує високий тиск та одночасно безпечна при гіпотонії, зменшує рівень холестерину. До того ж в силах перстачу покращити загальний стан людини, самопочуття, настрій.

Лабазник в’язолистний (Filipéndula ulmária, таволга, гадючник болотний, медівник, білоголовник) входить до сімейства розоцвітних. Являє собою високу (до 2 м) багаторічну рослину, що має міцні стебла і розвинену кореневу систему. Квіти лабазника – білого, кремового чи рожевого кольору, зібрані у суцвіття, які здалеку виглядають як хмарки. Поширений він у середній смузі Євразії, на Далекому Сході. Переважно лабазник зустрічається у місцевостях з вологими родючими ґрунтами, не любить коливань клімату. Часто цю рослину вирощують спеціально, так як вона чудово прикрашає садибу, має тонкий приємний аромат, відлякує комах. Таволга – медоносна, фарбувальна, дубильна, харчова культура. За повір’ям, лабазник охороняє дім і його жителів від усього недоброго. Через вміст ефірної олії лабазник в’язолистний популярний у косметологів, ароматерапевтів та у кулінарів – як ароматизатор для напоїв, чаю. Серед інших складових сировини лікарської рослини: спіреїн, терпеїн, віск, дубильні речовини, вітаміни (в тому числі вітамін С), фенольні сполуки, флавоноїди, жирні кислоти, стероїди, пігменти, фітонциди, глікозид гаультерин, флавонова речовина гіперин, крохмаль, саліцилова кислота. Таке різноманіття біологічно активних сполук дозволяє лабазнику мати ряд оздоровчих ефектів, а саме:

в’яжучий,
жарознижуючий,
потогінний,
жовчогінний,
діуретичний,
антисептичний, бактерицидний,
протизапальний,
анестезуючий (анальгетичний),
протиревматичний,
седативний,
імуностимулюючий,
загальнозміцнюючий,
тонізуючий,
гемостатичний (кровоспинний).

Народна та традиційна медицина широко застосовує лабазник у вигляді різних лікарських форм, самостійно та в поєднанні з іншими травами. Фітотерапевти використовують всі частини рослини, але корені і листя – найчастіше. Включені вони й до еліксиру Легка хода. Лабазник є універсальною лікарською рослиною. Він проявляє високу ефективність при ревматизмі, подагрі, артриті, болях різноманітного походження. Таволга покращує клінічну картину при конкрементах у нирках, запаленні слизових оболонок нирок, сечовивідних шляхів, шлунково-кишкового тракту, болях у шлунку і кишечнику, гастриті, поліпах у ШКТ, паразитарній інвазії, хронічному холециститі, розладах травлення, геморої. Рослина полегшує стан при запаленнях верхніх дихальних шляхів, пневмонії, грипі, запобігає ускладненням та призначається для профілактики подібних станів. Лабазник позитивно впливає на імунітет і органи кровотворення, валеологи рекомендують його при герпесі, анемії, новоутвореннях, при втомі та виснаженні організму. Лікарська рослина покращує жіноче здоров’я, використовується як фітопрепарат внутрішнього і зовнішнього застосування при мастопатії, безплідді, ендометріозі, маткових кровотечах, ерозії, кандидозі. Лабазник полегшує головний біль, запалення трійчастого, лицевого та сідничного нервів. Валеологи відзначають його користь при невралгії, епілепсії, істерії, безсонні, високому артеріальному тиску, серцевій недостатності з декомпенсацією. Лабазник в’язолистний має попит у дерматології, адже є частиною комплексної терапії при різноманітних шкірних патологіях і травмах: гнійниках, фурункулах, псоріазі, ранах, що довго не заживають, дерматозах, опіках, трофічних виразках, пролежнях. У немовлят він прибирає попрілості шкіри. Також лабазник лікує захворювання порожнини рота, зубний біль.

Ялівець – (верес, тетеруковий кущ, малий кедр) – вічнозелена хвойна рослина із сімейства кипарисових. Має дрібні жовті квіти та ягоди – круглі шишки темно-синього кольору. Дикоростучий ялівець досягає висоти 9 м, окультурений – 2 м. В лісі рослина утворює густі зарості, в садибах – прикрашає ландшафт. Зустрічається “маленький кипарис” у регіонах планети з помірним кліматом, іноді – тропічним. Цікаво, що ялівець – реліктова рослина, яка існує на планеті близько 50 млн років. Він може рости 500 років, а окремі екземпляри у сприятливих умовах – і 600-3000. З ялівцем пов’язано безліч переказів, релігійних легенд різних народів. Всюди його поважають як символ довголіття, вічного життя і подолання смерті, захист від злих сил. В давні часи помітили, що в посуді з ялівцю їжа не псувалася тривалий час. Ще в часи Стародавньої Греції та Риму ялівець використовували з метою обкурювання приміщень для людей і тварин в період епідемій інфекційних хвороб. Сучасні науковці дослідили, що корисними властивостями володіють молоді пагони та шишкоягоди. Як лікарська сировина ялівець присутній в медицині багатьох країн – у вигляді відварів, чаїв, настоянок, ванн. Загалом рослина налічує близько 50 видів, але з оздоровчою метою використовують тільки один сорт – ялівець звичайний (Juniperus communis L.). При самостійній заготівлі його легко сплутати з ялівцем козацьким, який має отруйні ягоди. Тому краще користуватися лікувальною силою цієї рослини у складі перевірених фітокомплексів. До складу плодів ялівцю входять: органічні кислоти (яблучна, мурашина, оцтова); ефірна олія; фітонциди; пектини; біофлавоноїди; флавонові глікозиди; цукри; крохмаль; монотерпени; віск; смоли; пігменти (в тому числі гіркий пігмент юніперин); дубильні речовини; жирні олії; вітамін С; мінерали: залізо, марганець, мідь, алюміній. Склад активних і супутніх речовин ялівцю визначає його дію на організм:

антисептичну, дезинфікуючу,
фунгіцидну (протигрибкову),
бактерицидну,
протизапальну,
антипаразитарну,
відхаркувальну,
сечогінну,
жовчогінну,
знеболювальну,
седативну (заспокійливу),
ранозагоювальну,
зігріваючу,
поживну,
загальнозміцнюючу.

Спектр застосування фітотерапевтичних ефектів ялівцю дуже широкий. Яскраво виражена вона у комплексній терапії всього переліку кістково-суглобових хвороб в гострій та хронічній формі.

Оздоровлює ялівець сечостатеву, травну, нервову, бронхолегеневу систему. Відмічають, що в садах, де росте ця рослина, легше дихати. Як кора, зелень, так і ягоди ялівцю відрізняються яскравим привабливим ароматом. Через свій знезаражуючий ефект та смолистий, терпкий, димний запах рослина широко використовується в ароматерапії та парфумерії.

Ялівець знайшов застосування і в кулінарії для покращення смаку м’ясних страв, соусів, солінь, напоїв.

Живокіст лікарський (окопник, воловий язик, гав’яз) являє собою багаторічну рослину із родини шорстколистих. Живокіст звичайно буває до 1,5 м заввишки, має кілька розгалужених стебел, розвинену кореневу систему, білуваті або фіолетові дрібні квіти, схожі на дзвоники. Поширена рослина на євразійському континенті, крім північної його частини. Існує багато видів живокосту, в Україні росте 11 з них. Основною фармакологічною сировиною є корені. В них містяться речовини, багато з яких є специфічними для даної родини:

алкалоїд алантоїн (у значній концентрації – 0,28–6%);
алкалоїди (ехімідин, симландин, лікопсамін, лазіокарпін, симфітин, інтермедин, асперумін);
амінокислоти: валін, треонін, метіонін;
білки;
галова і дигалова кислоти;
вуглеводи: фруктоза, сахароза, глюкоманани, арабінози, рамнози, ксилози;
крохмаль;
пектинові речовини;
ліпофільні речовини: хлорофіли, каротиноїди, токофероли;
антоціанові пігменти: глікозиди дельфінідину, ціанідину, мальвідину;
тригліцериди жирних кислот;
монотерпеноїди;
стерини;
дубильні речовини.

Завдяки цьому натуральному “коктейлю” живокіст чинить болезаспокійливу, протизапальну, регенеративну дію. Профільна оздоровча сфера окопнику – запобігання та корекція цілого ряду обмінних, запальних та дегенеративно-дистрофічних захворювань кістково-м’язової системи, травм. Живокост відновлює, “оживляє” пошкоджені тканини. Про це свідчить і саме найменування рослини. Назва живокосту на латині, Symphytum offіcіnale L., походить від слова “symphyton” – зростатися. При внутрішньому та зовнішньому застосуванні зелений лікар відновлює роботу хребта і суглобів, знімає больовий синдром, виводить сольові фракції. Завдяки антимікробній та обволікаючій якості живокіст стане в нагоді при недугах шлунково-кишкового тракту (в тому числі гельмінтозі, дизентерії, виразковій хворобі). Легкий сечогінний ефект знадобиться при хворобах нирок і сечостатевої системи, а відхаркувальний – дихальної (в тому числі при застуді). Живокіст полегшує стан при опіках, порушеннях неврологічного характеру (епілепсії), оздоровлює зоровий апарат. Дана лікарська рослина може виступати ефективною складовою лікувально-профілактичних програм при пухлинах. Народна медицина використовує живокіст у вигляді настоянок, відварів, мазей, компресів, примочок. Але слід бути обережними із самостійним використанням цієї трави, оскільки в дикій природі вона може містити отруйні речовини.

Дієтичні добавки з використанням сучасних технологій виробництва, як Легка хода позбавлені такої небезпеки.

Шабельник болотний (Cómarum palústre, суставка, вогнецвіт, горобинник) – багаторічна трав’яниста рослина, напівчагарник, із сімейства розоцвітних. Має довге повзуче розгалужене коріння, буро-червоне гіллясте стебло, темно-червоні крупні квіти. Квітне шабельник у травні-липні. Розповсюджена рослина у місцевостях з вологими болотяними ґрунтами – у сирих лісах, на луках, по берегах річок. Шабельником цю траву, за переказами, називають тому, що вона зрізає всі хвороби, немов шаблею. Лікарськими властивостями володіють усі частини рослини, але найбільшу фармакологічну цінність мають кореневище і трава. У складі сировини шабельника присутні: дубильні речовини; органічні та фенолкарбонові кислоти; ефірні олії; мінерали: кальцій, калій, магній, фосфор, натрій, кремній, цинк, а також мідь, сірка, бром, йод, хром, марганець, селен, залізо, нікель; каротин; вітаміни С, P, D, A; флавоноїди, в т.ч. катехіни; сапоніни; пігменти; смоли.

Лікувальні ефекти шабельника різноманітні:

загальнозміцнюючий,
протизапальний,
жарознижуючий,
потогінний,
діуретичний,
знеболювальний (анальгетичний),
протимікробний,
гемостатичний (кровоспинний),
протипухлинний,
антиоксидантний,
регенеративний,
детоксикаційний,
в’яжучий.

Здавна традиційне застосування шабельника болотного (внутрішнє і зовнішнє) – лікування, профілактика та полегшення стану при найрізноманітніших ураженнях опорно-рухового апарату. Він ефективний в якості хондропротекторного засобу як при дегенеративно-дистрофічних, так і при запальних хворобах, травмах, підвищених фізичних навантаженнях. Шабельник відновлює хрящову тканину, знімає запалення і біль, покращує рухливість міжхребцевих хрящів і суглобів, сприяє підтримці їх цілісності, прискорює відновлення. Допомагає запобігти артрозу, уповільнити його розвиток і полегшити стан, якщо він вже розвинувся. В якості допоміжного оздоровчого засобу шабельник потрібен при міжхребцевій грижі. Препарати шабельнику полегшують симптоми і прискорюють одужання при захворюваннях крові, нормалізують обмін речовин, виступають в якості профілактичних засобів при вірусних ураженнях та пухлинах різного генезу. Експерти рекомендують рослину і при хворобах серцево-судинної системи, органів дихання, травлення, нирок, деяких гінекологічних і неврологічних проблем. Для оздоровлення шкіри і волосся шабельник включають до складу косметологічних засобів, в тому числі омолоджуючих і антицелюлітних.

Хміль звичайний (Humulus lupulus) – багаторічна дводомна рослина (ліана) сімейства коноплевих. Розповсюджений він у багатьох регіонах євразійського континенту. Росте хміль в лісах, долинах рік, в чагарниках і ярах, обираючи вологі багаті ґрунти. Рослина запам’ятовується довгими стеблами, що плетуться і в’ються, чіпляючись за опору. Хміль з давніх часів поряд з людиною. У Британії його культура з’явилася ще в 16 сторіччі. В українській народній традиції хміль оспіваний як символ гнучкості, звабливості та життєвої сили. Так званий японський хміль використовується з декоративною метою. А хміль дикоростучий – як у народному цілительстві, так і в офіційній медичній науці. Лікувальні властивості рослини були відомі ще стародавнім римлянам. Основною сировиною хмелю є жіночі квітки в шишкоподібних суцвіттях – шишки (Lupuli strobili).

Фармакологи виявили, що в них містяться:

вітаміни B1, B3, B4, С, Е, PP, провітамін А;
мінерали: калій, кальцій, магній;
ефірна олія (містить до 50% речовини мірцен, яка надає рослині духмяного, “хмільного аромату”);
флавоноїди, серед яких ксантогумол (його похідні володіють потужними антиоксидантними та естрогеноподібними властивостями);
хмеледубильна, валеріанова та інші кислоти;
гіркоти;
смоли;
віск;
камедь;
дубильні речовини;
глікозид лупулін (найцінніша частина сировини хмелю, золотистий порошок, що залишається після сушіння);
алкалоїд хумулін;
холін;
триметиламін;
тритерпени;
фітонциди;
гіпоксантин;
фенольні сполуки.

Завдяки такому концентрованому складу хмелю властива дія:

заспокійлива,
протисудомна,
спазмолітична,
болевтамовуюча,
антисептична,
антибактеріальна,
антигрибкова,
антипаразитарна
капіляропротекторна,
регенеративна,
протиалергійна,
протизапальна,
сечогінна,
антиоксидантна,
загальнозміцнююча.

Хміль напрочуд позитивно впливає на суглоби, зв’язки і м’язи, а також на всю сполучну тканину загалом. Тому він є частим компонентом складу як дієтичних добавок, так і лікувально-косметичних засобів для опорно-рухового апарату, шкіри та волосся. Включають хміль в комплексні програми оздоровлення при захворюваннях органів травлення, серця і судин, нирок, сечовидільної та статевої, дихальної систем. Хміль прибирає головний біль, напруженість, відчуття тривоги, покращує психоемоційний стан. З античних часів в побуті як простих людей, так і аристократії були розповсюджені хмелеві подушки. В подушку додається кілька жмень шишок, або вона заповнюється лише ними. Завдяки хмелю забезпечується розслаблення і здоровий сон. Рослина підтримує жіноче здоров’я завдяки своїй естрогеноподібній дії. Хміль з дикої природи може бути небезпечним при неправильному призначенні чи передозуванні, тому його не слід обирати для самолікування.

Дія еліксиру Легка хода на опорно-руховий апарат:

Попереджує і знімає запальні процеси у суглобах.
Послаблює болі ревматоїдного і подагричного характеру.
Покращує мікроциркуляцію крові, збільшує проникність капілярів в ішемізованих ділянках.
Нормалізує обмін речовин в суглобах, навколосуглобових тканинах, зокрема мінеральний метаболізм.
Сприяє засвоєнню фосфору і кальцію та зменшує їх вимивання з кісткової тканини, тим самим знижуючи її крихкість і ймовірність переломів.
Попереджає руйнування тканин суглоба.
Відновлює структуру кісткової тканини.
Запобігає надлишковому утворенню та відкладенню конкрементів, сприяє виведенню сольових фракцій.
Зменшує набряки.
Стимулює синтез колагену, покращує регенерацію клітин.
Розслабляє м’язи, підвищує їх еластичність, знімає спазм і біль.
Покращує рухливість суглобів.
Підтримує імунітет, подавляє розвиток патогенної флори, що особливо потрібно при інфекційному артриті.

Еліксир Легка хода діє при будь-яких ревматологічних, дегенеративно-дистрофічних, обмінних, неврологічних захворюваннях суглобів, хребта, м’яких тканин, для їх профілактики, дає можливість якнайшвидше відновитися після травм. Легку ходу застосовують як дієтичну добавку до раціону, а також місцево у вигляді компресів, примочок, ванночок для рук і ніг. Для тривалого і системного ефекту варто додавати еліксир у мазі, масло для масажу, сіль для ванн. Пам’ятаємо, що при запальних процесах не завжди рекомендовано виконувати зігріваючі процедури, тому при будь-яких питаннях щодо тієї чи іншої специфічної клінічної симптоматики доцільно додатково отримати консультацію лікаря чи дипломованого валеолога.

Компоненти Легкої ходи компанії Примафлора напрочуд позитивно впливають на нервову систему. Фітокомплекс допомагає впоратися з неврозами, неврастенією, істерією, підвищеною нервовою збудливістю, перезбудженням. Цей еліксир полегшує і стабілізує стан при хронічних головних болях, мігренях, судомах, епілепсії. М’який релаксантний вплив Легкої ходи розслабляє, знижує напругу і втому, рівень стресу, захищає від його негативних наслідків при тривалому впливі, підвищує загальний тонус організму. Такі властивості препарату потрібні при підвищених психоемоційних, ментальних та фізичних навантаженнях, запамороченнях, кардіоневрозах із приступами серцебиття, проявах вегето-судинної дистонії. Легка хода нормалізує сон, покращує його якість, збільшує тривалість глибокої фази сну.

Рослинні інгредієнти еліксиру Легка хода покращують серцеву діяльність, відновлюють серцевий ритм, нормалізують кровообіг та знижують підвищений артеріальний тиск. Препарат допомагає знімати набряки, що пов’язані з порушенням кровообігу.

Також еліксир зміцнює стінки судин, підвищує їх еластичність, очищає. Легка хода знижує окислення ліпопротеїнів низької щільності та утворення атеросклеротичних бляшок, підвищує агрегацію тромбоцитів, протидіє утворенню тромбів за рахунок здатності розріджувати кров. Таким чином, вона необхідна при атеросклерозі, варикозному розширенні вен, аритмії, гіпертонії, у період відновлення після інсульту та інфаркту, при підвищеному ризику їх виникнення.

Еліксир Легка хода сприяє налагодженню всіх видів обміну, має детокс-ефект, очищає організм від токсинів і продуктів життєдіяльності. Він регенерує пошкоджені слизові оболонки ШКТ, покращує їх стан. Фітокомплекс нормалізує травлення, ферментативну функцію, активує виробництво шлункового соку, знімає нудоту, налагоджує нормальний апетит, рекомендований при патогенному носійстві хелікобактеру, посилює перистальтику шлунка та кишечника. Саме тому Легка хода рекомендується лікарями при гастриті, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, коліті, ентероколіті, запорі, коліці, метеоризмі, здутті живота, болях спастичного характеру. Природні екстракти сприяють оздоровленню печінки, профілактиці жовчнокам’яної хвороби, цирозу та прискоренню відновлення після гепатиту, покращують детоксикаційну функцію печінки, прискорюють відтік жовчі. Легка хода знижує рівень цукру в крові, і рекомендована як додатковий засіб у терапії цукрового діабету. Еліксир діє як антигельмінтний препарат та проявляє активність по відношенню до патогенної флори, тому він корисний при дисбіозі, дизентерії, інших хворобах, що супроводжуються проносом. Легка хода гальмує розвиток онкологічних процесів шлунково-кишкового тракту.

Натуральний фітокомплекс Легка хода забезпечує збільшення припливу крові до шкіри, завдяки чому покращується її живлення. Використовують еліксир у всіх випадках, коли треба прискорити відновлення тканин епідермісу та слизових оболонок. Препарат є дієвим при захворюваннях і дефектах шкіри, що супроводжується запаленням і свербінням, в тому числі ураженні епідермісу інфекційного та грибкового генезу. Легку ходу застосовують для загоєння опіків, ран (серед яких інфіковані, гнійні, глибокі, та ті, що складно гоються); діабетичних, трофічних виразок, наривів, карбункулів, фурункулів, абсцесів, гемороїдальної хвороби. Фітозасіб покращує здоров’я шкіри та її зовнішній вигляд при попрілостях, тріщинах, екземі, алергічних проявах, дерматиті, нейродерміті, псоріазі, корості, лишаї. Еліксир надає тонізуючий вплив на шкіру, знімає набряки, тому ним можна збагачувати косметичні засоби. При герпесі Легка хода ефективна для змазування уражених ділянок.

Антибактеріальні, протизапальні, живильні властивості еліксиру Легка хода знаходять своє застосування і при лупі, себорейному дерматиті, облисінні, для оздоровлення шкіри голови та покращення стану волосся. Комплексний фітопрепарат виявляє значну ефективність у стоматологічній практиці, при хворобах зубів і ясен та для їх профілактики. Застосовується для полоскання порожнини рота з метою дезінфекції, зняття запалення після видалення зубів, при пародонтозі, стоматиті, гінгівіті, хейліті (інфекційні тріщинки у куточках рота) та для полегшення зубного болю. Легка хода також є допоміжним засобом при вушному болю, отиті.

Компоненти препарату мають потужний вплив на сечовидільну систему. Він пояснюється поєднанням діуретичного, протизапального та дезінфікуючого ефекту. Легка хода збільшує швидкість відтоку сечі, знімає набряки, захищає від інфекцій, ефективна при циститі, пієлонефриті, для профілактики сечокам’яної хвороби.

Натуральний еліксир Легка хода балансує гормональний профіль, покращує жіноче та чоловіче здоров’я. Важливість призначення препарату чоловікам полягає у підвищенні статевої функції завдяки активізації вироблення тестостерону, запобігання еректильній дисфункції, передчасній еакуляції.

Особливо актуальним еліксир є у разі функціональних статевих аномалій невротичного характеру. У жінок Легка хода працює при порушеннях менструального циклу (аменореї або дисменореї), у тому числі на нервовому ґрунті. Фітокомплекс полегшує менструальні болі, зменшує маткові кровотечі, запобігає кістам, міомам. Легка хода регулює процеси, пов’язані з порушенням вироблення естрогену організмом жінки. У період пременопаузи і клімаксу еліксир полегшує неприємні відчуття – безсоння, підвищену дратівливість, часту зміну настрою, знижує інтенсивність “припливів”, допомагає зменшити сухість піхви. При гінекологічних розладах засіб рекомендований як внутрішньо, так і зовнішньо – для спринцювань і ванночок. Легка хода сприяє зниженню зайвої ваги при ожирінні гормональної та психогенної етіології.

Еліксир Легка хода допомагає відновленню роботи клітин щитоподібної залози, нормалізації її розміру, синтезу необхідної кількості тиреоїдних гормонів. Натуральний фітокомплекс зменшує прояви гіпертиреозу та тиреотоксикозу, такі, як тремор рук, задишка, тахікардія, пітливість, екзофтальм. Також компоненти препарату сприяють скороченню розміру вузлових утворень, зменшенню дози гормонотерапії та тиреостатиків. Застосовується Легка хода для профілактики та в комплексній терапії аутоімунного тиреоїдиту, дифузного еутиреоїдного і вузлового зобу, доброякісних новоутворень щитовидної залози, гіперплазії, гіпер- та гіпотиреозу.

Легка хода здійснює корекцію імунного та протипухлинного захисту, покращує імунну відповідь, запобігає захворюванням вірусної природи, в тому числі і вірусу папіломи людини. Еліксир активізує процес регенерації клітин, гальмує процес старіння. Компоненти засобу сприяють нормалізації рівня гістаміну, тому він виступає допоміжним засобом при алергії. Легка хода покращує формулу крові, а завдяки своїй насиченості вітамінами рекомендована при авітамінозі та гіповітамінозі.

Завдяки системній дії Легкої ходи посилюється секреція бронхів, виведення з них слизу, таким чином полегшується відхаркування. Еліксир в досить короткий проміжок часу ліквідує запалення тканин легень, верхніх дихальних шляхів, носоглотки. Препарат рекомендують при нежиті, гарячці, лихоманці та підвищеній температурі; катарі верхніх дихальних шляхів, ларингітах, бронхітах, ГРВІ. При застуді і гаймориті Легку ходу додають до паровологих інгаляцій, полоскань, промивань, при ангіні – змащують нею запалені мигдалики. Даний еліксир також потрібен при захворюваннях органів дихання, що мають алергічний компонент (бронхіальній астмі, алергічному бронхіті) та туберкульозі. Проявляє ефективність він для профілактики грипу, в тому числі атипових його штамів, показаний у постковідному періоді.

Протипоказання та обмеження щодо застосування: індивідуальна чутливість чи алергія до будь-якого з компонентів; вагітність (рослини у складі еліксиру при деяких довготривалих хронічних захворюваннях можуть викликати скорочення матки і спровокувати викидень); ранній період лактації; дитячий вік до 6 років; запальні та виразкові процеси внутрішніх органів у гострій стадії; різко виражена тахікардія, аритмія чи брадикардія.

Стани, при яких перед призначенням еліксиру слід отримати індивідуальну консультацію лікаря чи кваліфікованого валеолога, а також оптимально пройти обстеження організму за допомогою медико-діагностичного комплексу MedBioTech:

бронхіальна астма, алергічний дерматит в гострій стадії;
хвороби нирок, зокрема сечокам’яна хвороба;
гіперестрогенія та гормонозалежні форми онкологічних захворювань;
аденома простати;
виражені порушення роботи ендокринної системи;
гіпотонія (знижений артеріальний тиск);
хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту;
порушення згортуваності крові, тромбоцитопатія, високі цифри протромбінового індексу;
ішемічна хвороба серця, значні порушення серцевого ритму;
виражені неврологічні порушення.

Перед призначенням препарату дітям слід отримати індивідуальну консультацію педіатра чи дитячого валеолога, так як компоненти препарату Легка хода можуть впливати на гормональний фон. Якщо ви приймаєте фармакологічні нестероїдні протизапальні, антитромбоцитарні, гіпотензивні препарати, перед введенням до раціону еліксиру варто отримати персональні рекомендації. Після місячного курсу оздоровлення препаратом Легка хода рекомендовано зробити перерву. На відкриті рани еліксир слід наносити тільки після медичної або валеологічної консультації.

Будьте здорові разом з природою та еліксирами ТМ Примафлора!

Володимир Малецький, scientic doctor
Спеціально для ТМ “Примафлора”