Історія успіху Краснецької Тетяни Федорівни в статусі Діамантовий Директор.

Діамант (в перекладі з франц. brillant — яскравий, блискучий) – це дорогоцінний камінь алмаз, який піддається ювелірній огранці. Вимірюється в каратах, де 1 карат прирівнюється 0.2 грамам.

Необхідно просіяти 250 тонн руди, для того щоб добути карат природних алмазів. Алеі це ще не все! При обробці каменю втрачається біля 50% його маси, тобто виконавши капітальну роботу, яка вартує дуже великих коштів,одержують вагу всього 0.5 карат...

Статус Діамантового Директора, можливо тому такі називається, що дається за кропітку, успішну роботу по побудові мережевої сітки.

Доля весь час випробовувала мене на міцність. В дитинстві я не ходила (народилась на Львівщині з діагнозом ДЦП), батьки доклали багато зусиль для того, щоб вилікувати мене, возили на операції, в санаторії, були безкінечні масажі, ванни, фізкультурні розробки. Безмежно вдячна рідним за це.

Я завжди виділялася стараністю і цікавістю, вчилася шити на курсах, плести гачком, на спицях, вишивати, відвідувала художню школу. До мене навіть п'ять років ходила вчителька і вчила грати на фортепіано. Але найбільше мені хотілось бути художником-модельєром жіночого одягу, хоча і розуміла, що з моїм станом здоров'я здобути цю спеціальність досить проблематично.

Мені навчання давалось досить легко, але я ніколи не уявляла, що буду вчитися далі, а тим більше будувати бізнес. Через свої фізичні вади я не вірила в себе, в свої сили, мала дуже багато різних комплексів. Вони мене гнітили, понижували мою самооцінку, як людини, ставали причиною депресій.

На жаль, школа тоді не виховувала в людині впевненість в своїх силах, не вчила боротися з комплексами, ризикувати, шукати нестандартні ідеї, мати свою думку. Я сама намагалася змінювати своє мислення, читаючи книги Дейла Корнеги, Луїзи Хей, Наталії Правдіної.

Впевненості мені додала золота медаль, з якою закінчила школу… і я наважилась, вступила в Інститут Нафти і Газу за одним екзаменом (правда, на заочний факультет). Після закінчення (батьки також допомагали – возили на лабораторні, на екзамени), отримала спеціальність економіста. Вчилася І працювала на Долинській бавовняно-прядильній фабриці. Працювала завдяки батькові, який керував будівництвом фабрики, бо людей з обмеженими можливостями тоді на роботу не брали...

Комплексів трошки поменшало, але вони все одно були… Невпевненість в собі і комплекси фактично закривають на замок сотні дверей до щасливого і повноцінного життя. Через невірне мислення ми відмовляємось від багатьох вдалих шансів і можливостей. Це стосується і кар'єри і особистого життя. Комплекси не дають розкритись і реалізуватись, вони заважають знайти своє особисте “я”, своє справжнє покликання. Людина в цій ситуації рахує себе не гідною кращого.

Найбільший ворог – це наші сумніви. І я почала шукати шляхи для того,щоб змінити ситуацію, побороти свої комплекси і сумніви …

Я, по-перше, наважилася і пішла жити окремо від батьків, влаштувалась бухгалтером в приватну фірму. Це був дуже щасливий період в моєму житті, мені вдалося проявити свій досвід і знання, зарекомендувати себе талановитим спеціалістом, відчути свою значимість, повірити, що я також особистість, а не тільки директорська дочка.

Жити окремо я пішла в 39 років, і почалось моє життя з чистого листка, моє самоствердження в ролі хазяйки і самодостатньої жінки. Після стількох років опіки, було важко звикати хазяйнувати самостійно. Але дуже хотілось змінити своє життя, і для цього потрібно було взяти відповідальність за це життя на себе.

«Зміни - це завжди страшно. Але ніхто не змінить за вас ваше життя. Ви розумієте, який повинні зробити вибір, але не дивлячись на страх рухаєтесь вперед. Це головне правило успіху» - Пауло Коєльо.

Я вже тепер знаю, що відповідальність - це зовсім не страшно. Навпаки, дуже приємно відчувати себе важливою, потрібною людиною, від якої багато чого залежить.

Це я зрозуміла тоді, коли створила інформаційний центр.

Не все в мене виходило спочатку. Були злети і падіння. Але я дуже вперта і багато раз починала все спочатку, дякуючи Богові за урочистість перемог і мудрість поразок.

На момент, коли в моєму житті з'явилася ТМ "ПРИМАФЛОРА", я працювала в Управлінні по експлуатації газового господарства. Я познайомилась в санаторії з дуже милою жіночкою Леночкою Жуган, яка і стала пізніше моїм спонсором. А почала працювати в компанії в лютому 2007 року, я прийшла в компанію за здоров'ям, і покращила свій стан завдяки чудовій продукції, яка постійно вдосконалюється.

Щось виходило, щось не виходило. Дуже часто до нас в Долину приїздила Любов Вікторівна, а ще частіше Леночка. Проводили нам презентації, вчили, як працювати з клієнтами. Але я зробила статус Директора і на цьому застрягла… напевно тому, що невірно будувала команду.

Багато працювала, розповідала всім підряд про продукцію, але нічого не мінялось…

І ось мені потрапили до рук такі дані про бізнес .В кожному бізнесі є три складові, це ми самі, це вони, ті люди, до яких ми йдемо і яких ми хочемо залучити в свій бізнес і це компанія. Якщо ми вибрали компанію, то значить ми їй довіряємо, то з цієї складової ми знімаємо увагу. Люди… вони різні і наше завдання сприймати їх такими, які вони є і не морочити собі голову.

А є ми самі. Це найслабша і в той же час найсильніша ланка сіткового маркетингу. В першу чергу докручувати потрібно себе. А ще мені дуже подобається вираз: «Хочеш змінити своє життя – зміни себе!». От я і почала змінювати …

Перемога – це відсутність страху перед поразкою. Страх – це відсутність знань. Дуже багато мені дали різні курси по створенню свого власного іміджу, методична література по роботі в мережевому бізнесі.

Подумалося, що добре було б перенести свій бізнес в Інтернет. Для цього потрібно було створити сайт або блог. Створила, трошки працювала в Інтернеті. Постійно вчилася, вдосконалювалася.

Ці всі знання, мені зараз стають в пригоді, особливо для оформлення стенду в офісі і наочної агітації.

Я дуже горджусь тим, що досягла такого високого статусу в нашій чудовій компанії. Це мені винагорода за те, що я багато працювала над своїм вдосконаленням. Але важливу роль в моїй перемозі зіграла моя команда, в якій багато сильних лідерів. Дякую вам за це, мої дорогі партнери!

Щоб досягти успіху людина має мати мрію, мету свого життя, адже щось має мотивувати її, надихати на дії. Шлях до успіху і зізнання подекуди важкий і довгий, але його потрібно пройти самому, спираючись тільки на поради і досвід досвідчених спонсорів і партнерів, щоб не сталося так як з метеликом… Гусениця намагалася вибратись з кокону, але це було нелегко, і справа просувалась повільно… От людина вирішила допомогти і розрізала ножем кокон. Метелик випав, але крильця були ще не розвинуті. І так все життя він їх тягнув за собою…

А все тому, що людина бажаючи йому допомогти, не розуміла того, що зусилля для того, щоб вийти через вузьку щілинку кокону, необхідне метелику, щоб рідина з тіла перейшла в крильця, і щоб після того метелик зміг літати. Життя змушувало метелика з зусиллям покинути цю оболонку, щоб в процесі він міг рости і розвиватися.

Деколи саме неймовірне зусилля необхідне нам в житті для старту. Якщо б нам дозволено було жити, не зустрічаючись з труднощами, ми були б обділеними. Ми не змогли б бути такими сильними, як зараз. Ми ніколи б не змогли б літати.

Напевно, і я повторила б долю цього метелика, якби не пішла від батьківської опіки окремо будувати своє власне життя...

                Я просила сил… а Бог дав мені труднощі, щоб зробити мене сильною.

                Я просила мудрості… а Бог дав мені проблеми для вирішення.

                Я просила багатства… а Бог дав мені мозок і м`язи, щоб я могла працювати.

                Я просила можливість літати… а Бог дав мені перепони, щоб я їх долала.

                Я просила любові… а Бог дав мені людей, яким я можу допомагати вирішувати їх проблеми.

                Я просила БЛАГ… а Бог дав мені МОЖЛИВОСТІ.

                Я нічого не одержала з того, про що просила… Але я одержала все, що було мені потрібно!!!

Живу без страху, сміливо зустрічаю всі перешкоди і доводжу майже кожний день, перш за все собі, що можу їх подолати...

"Зіткнувшись з труднощами, не можна здаватися і тікати. Ви повинні оцінювати ситуацію, шукати вирішення і вірити в те, що все робиться до кращого. Терпіння – ось ключ до перемоги ”- Нік Вуйчич.

Все можливо, немає нереальних цілей, є нереальні терміни. Немає неуспішних – є нетерплячі. І в цьому я переконалась на власному досвіді.

Я щаслива і дякую Богові, що є така ТМ "ПРИМАФЛОРА"! Співпраця з нею допомогла мені в деякій мірі стати сильнішою, сміливішою, успішнішою.

Дякую і вклоняюсь до землі засновникам нашої компанії Нелюбовим Любі Вікторівні і Сергію Леонідовичу, бо якби не вони, не було б у нас такої чудової можливості допомагати людям. Вони весь свій вільний час і всю душу вкладають в ТМ "ПРИМАФЛОРА" і тому наша продукція отримує високі нагороди. Ще дякую своєму спонсору Олені Жуган, яка так кардинально змінила моє життя, чому я дуже рада.

Багато людей не можуть знайти роботу, реалізувати себе...

Приходьте в ТМ "ПРИМАФЛОРА" - не пошкодуєте! Ми будемо раді вам і приймемо в свою велику родину.

Примафлора

Примафлора

up
Проголосовали 0 пользователей.